УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №826/23683/15
адміністративне провадження № К/990/23193/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №826/23683/15
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України про внесення особи ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади";
- зобов`язати Міністерство юстиції України видалити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади".
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо внесення ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року змінено, виклавши другий абзац резолютивної частини цього рішення наступним чином:
«Визнати протиправним дії Міністерства юстиції України щодо внесення ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади"; зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади"».
В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2026 року (у складі судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.) касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №826/23683/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій було повернуто у зв`язку з тим, що скаржник не усунув недоліки скарги, яка була залишена без руху.
21 травня 2026 року Міністерство юстиції України повторно звернулося до касаційного суду із касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року № № 584, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) -Жук А.В., судді: Білак М.В., Уханенко С.А.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України було залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- документа про сплату судового збору в у розмірі 1559 грн 04 коп.
- клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги у цій справі із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
18 червня 2026 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 червня 2026 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Перевіривши матеріали поданої заяви колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідач просить поновити йому строк на касаційне оскарження, огляду на те, що КАС України не встановлено строк, протягом якого касаційна скарга має бути подана повторно, вважаємо, що це має тлумачитися на користь скаржника як елемент принципу правової визначеності та не допускати невиправданих обмежень, особливо враховуючи, що первісно касаційна скарга подана у межах строку, встановленого статтею 329 КАС України та посилається на на воєнний стан в Україні, постійну загрозу ракетних ударів з боку збройних формувань російської федерації по всій території України, у т.ч. і по місту Києву, існує небезпека для життя і здоров`я працівників Мін`юсту, що зумовлює необхідність вживати додаткових заходів безпеки, у тому числі шляхом забезпечення перебування працівників в укритті під час повітряних тривог. Таким чином, зважаючи на вказані обставини, збір та аналіз інформації, підготовка процесуальних документів є ускладненими та потребують більших витрат часу.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Колегія суддів також зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Колегія суддів також зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання касаційної скарги та усунення недоліків касаційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
Суд касаційної інстанції вважає, що наведені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень можуть бути поважними у разі надання відповідних доказів на підтвердження вказаних фактів.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд доходить висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 44, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ :
1. Відмовити в задоволені клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №826/23683/15.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду