УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №420/2526/26
адміністративне провадження № К/990/38323/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі №420/2526/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які отримав 09 листопада 2024 року;
- зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 (ста тисяч) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які я отримав 09 листопада 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням 09 листопада 2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;
- зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову грошову винагороду у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням 09 листопада 2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою - 15% втратою працездатності без встановлення інвалідності, отриманою 09 листопада 2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн; (3028 грн (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн);
- зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з частковою - 15% втратою працездатності без встановлення інвалідності, отриманою 09 листопада 2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн; (3028 грн (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення, у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які отримав 09 листопада 2024 року;
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які отримав 09 листопада 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням 09 листопада 2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням 09 листопада 2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою - 15% втратою працездатності без встановлення інвалідності, отриманою 09 листопада 2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн; (3028 грн (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн);
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з частковою - 15% втратою працездатності без встановлення інвалідності, отриманою 09 листопада 2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн; (3028 грн (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру місячного грошового забезпечення за кожен, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення, у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30 жовтня 2025 року та Припису від 30 жовтня 2025 року № 1364/8249 про направлення позивача - ОСОБА_1 , для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 , внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30 жовтня 2025 року та Припису від 30 жовтня 2025 року року № 1364/8249 про направлення позивача - ОСОБА_1 , для зарахування військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до військового квитка ОСОБА_1 на сторінці 8 (п.17) із зазначенням, що він проходив військову службу за мобілізацією з 13 серпня 2022 року по 01 лютого 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 ; а з 01 лютого 2025 року по 30 жовтня 2025 року - у військовій частині НОМЕР_1 ;
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 внести зміни до військового квитка ОСОБА_1 , на сторінці 8 (п.17) із зазначенням, що він проходив військову службу за мобілізацією з 13 серпня 2022 року по 01 лютого 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 ; а з 01 лютого 2025 року по 30 жовтня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 фінансового атестату на його ім`я за весь період служби, тобто з 13 серпня 2022 року по 30жовтня 2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 15 серпня 2022 року по 01 лютого 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 ); а з 01 лютого 2025 року по 30 жовтня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 );
- зобов`язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 фінансовий атестат на його ім`я за весь період служби, тобто з 13 серпня 2022 року по 30жовтня 2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 13 серпня 2022 року по 01 лютого 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 ); а з 01 лютого 2025 року по 30 жовтня 2025 року - у військовій частині НОМЕР_1 ).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із отриманням травмою 09 листопада 2024 року, за період з 10 листопада 2024 року по 02 грудня 2024 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07 січня 2026 року в частині несення змін до військового квитка; внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30 жовтня 2025 року; внесення змін до припису від 30 жовтня 2025 року № 1364/8249 та надання фінансового атестату.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07 січня 2026 року в частині несення змін до військового квитка; внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30 жовтня 2025 року; внесення змін до припису від 30 жовтня 2025 року № 1364/8249 та надання фінансового атестату.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі №420/2526/26. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити постанову, якою задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2026 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Жук А.В., Уханенко С.А.
Суддя Уханенко С.А. у період з 24 серпня 2026 року по 11 вересня 2026 року (наказ від 06 серпня 2026 року Н-№2471/0/6-26) перебував у відпустці.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, скаржник у касаційній скарзі не обґрунтовує в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Також Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет спору у цій стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі позивачем не наведено підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, цитуванням норм законодавства, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі №420/2526/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко