УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №200/1940/26
адміністративне провадження № К/990/41349/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №200/1940/26, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в періоди з 20 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за цей період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 20 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за цей період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб» встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 20 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 20 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) надбавки, доплати, підвищення та премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького оружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №200/1940/26 залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про доплату судового збору.
Судом апеляційної інстанції установлено, що ухвалу суду від 16 липня 2026 року скаржником отримано в особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд».
Водночас, у встановлений судом строк, апелянтом не виконано вимоги ухвали суду від 16 липня 2026 року. Клопотання про продовження строку для усунення недоліків до суду також не надано.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького оружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №200/1940/26 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.
07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №200/1940/26.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2026 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Радишевської О.Р. (судді -доповідача), суддів: Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2026 року, здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року №1238/0/78-26, визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) - Радишевську О.Р., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 16 липня 2026 року апеляційна скарга А3546 на рішення Донецького оружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №200/1940/26 була залишена без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України та скаржнику надано строк на їх виправлення протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У встановлений судом апеляційної інстанції строк апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги не надав.
З огляду на те, що в установлений судом строк апелянтом не було виконано вимог ухвали суду від 16 липня 2026 року зазначені судом недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто Перший апеляційний адміністративний суд, керуючись приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга оформлена з порушеннями вимог статті 296 КАС України, а відповідні недоліки скаржником у встановлений судом строк не усунуто.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №200/1940/26 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №200/1940/26.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук