УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 645/198/26
адміністративне провадження № К/990/39558/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25 червня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 645/198/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення,
установив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25 червня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 645/198/26.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито з огляду на висновок про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, судом апеляційної інстанції вирішено процесуальне питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, а тому належне обґрунтування підстав касаційного оскарження такої постанови має містити доводи щодо допущеного судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права при вирішенні цього питання.
Натомість, посилаючись на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження, скаржниця не зазначає, яку саме норму процесуального права, що регулює підстави та порядок закриття провадження у справі, порушено судом апеляційної інстанції, та не обґрунтовує, у чому саме полягає таке порушення.
Наведені у касаційній скарзі доводи переважно стосуються правової природи застосованих до позивачки заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, можливості їх окремого оскарження, правомірності дій працівників поліції та застосування відповідних положень Кодексу України про адміністративні правопорушення. Водночас такі доводи не містять обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при закритті провадження у справі, а тому не свідчать про належне викладення передбачених КАС України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Крім того, постановою суду апеляційної інстанції вирішено процесуальне питання та закрито провадження у справі, отже предметом касаційного оскарження у цьому конкретному випадку може бути саме постанова суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки у ній не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 25 червня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 645/198/26 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін