УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 640/11121/20
адміністративне провадження № К/990/39990/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 25.08.2026 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» відмовити в повному обсязі.
Одночасно з поданням касаційної скарги відповідач заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі, та навів підстави, які, на його думку, зумовили пропуск процесуального строку на звернення до суду, визначеного статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, контролюючий орган послався на те, що первинну касаційну скаргу було подано у встановлений процесуальним законом строк, а її подальше повторне подання було зумовлене поверненням попередніх касаційних скарг ухвалами Верховного Суду із роз`ясненням права на повторне звернення.
Скаржник стверджував, що наведені обставини зумовили необхідність поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки після повернення касаційних скарг ним послідовно усувалися вказані судом недоліки та здійснювалося повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Крім того, відповідач зазначав, що повторне подання касаційної скарги об`єктивно призвело до пропуску процесуального строку, однак вважав, що за обставин цієї справи його процесуальна поведінка відповідала принципу юридичної визначеності, свідчила про добросовісну реалізацію права на касаційне оскарження та була спрямована на усунення недоліків, зазначених Верховним Судом.
Скаржник наголошував на належній реалізації ним права на звернення до суду, відсутності зловживання процесуальними правами та посилався на оперативне повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення.
Цитуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, законів України та практику Європейського суду з прав людини і Верховного Суду, скаржник вважав наведені обставини поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 31.08.2026 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження викладених у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд запропонував скаржнику у визначений у цій же ухвалі строк усунути недоліки касаційної скарги та надати: уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження має бути викладений з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.
Тобто, залишаючи подану відповідачем касаційну скаргу без руху, Верховний Суд, з-поміж іншого, дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що строк на касаційне оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку обґрунтування та доводи не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження.
У зв`язку з наявністю у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 31.08.2026 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 31.08.2026) доставлено в електронний кабінет Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 31.08.2026 о 19:44год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 08.09.2026 до Верховного Суду подано заяву, зміст якої зведено до обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі.
Також у вказаній заяві скаржником наведено редакційне обґрунтування підстави касаційного перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20, визначеної, зокрема на пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Мотивуючи клопотання доводами щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, зазначає, що під час первинного звернення до суду ним було дотримано процесуального строку, визначеного статтею 329 КАС України, а під час повторних звернень касаційну скаргу було приведено у відповідність до вимог статей 328 та 330 КАС України. Скаржник вважає, що Верховний Суд безпідставно не прийняв наведене ним обґрунтування підстав касаційного оскарження, а тому наведені обставини є достатніми для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.
Крім того, відповідач вказує, що відмова у відкритті касаційного провадження виключно з мотивів незгоди суду з наведеним обґрунтуванням касаційної скарги, за наявності, на його думку, доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права, які раніше не були предметом розгляду Верховного Суду, не відповідає завданням касаційного перегляду.
Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, КАС України, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, скаржник наголошує на добросовісній реалізації права на касаційне оскарження, відсутності зловживання процесуальними правами, врахуванні зауважень, викладених в ухвалах про повернення попередніх касаційних скарг, та повторному зверненні до суду у найкоротший строк після їх повернення.
Як додаткову аргументацію скаржник також звертає увагу на обставини функціонування державних органів, зокрема, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах запровадженого на всій території України правового режиму воєнного стану. Останній, на його думку, є форс-мажорною обставиною, яка істотно ускладнила реалізацію процесуальних прав учасників справи.
На переконання відповідача, наведені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та зумовлювали необхідність його поновлення.
Оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, поданому на виконання вимог ухвали від 31.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження спірних судових рішень Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вказано; належних, достовірних та достатніх доказів до клопотання не додано.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 24.11.2025.
Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 23.12.2025.
Разом з тим, касаційну скаргу на спірні судові рішення скаржником до суду подано лише 25.08.2026, що на думку Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги унормованого статтею 329 КАС України.
Судом також установлено, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20 три рази.
Кожну з раніше поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 12.01.2026, 02.02.2026 та 27.07.2026 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення передбачених (визначених) статтею 328 КАС України підстав (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі, обов`язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. Оцінивши доводи касаційних скарг та визнавши наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного перегляду судових рішень, зокрема визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, незмістовним і недостатнім, Верховний Суд у кожній із постановлених ним ухвал вичерпно та послідовно роз`яснював скаржнику вимоги до форми та змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, у тому числі у разі подання касаційної скарги з підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328, а також частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставою для повернення трьох раніше поданих відповідачем касаційних скарг була виключно відсутність у кожній із них належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Отже, систематичне повернення касаційних скарг було зумовлене суто недотриманням Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, вимог процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги, а не обставинами, які об`єктивно перешкоджали реалізації права на касаційне оскарження.
При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які були б об`єктивно непереборними, пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду в межах строку, встановленого КАС України, відповідачем так і не надано. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статей 328 та 330 КАС України, у межах процесуального строку, визначеного статтею 329 цього Кодексу.
За змістом статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства.
У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Оцінивши наведене скаржником обґрунтування змісту касаційної скарги поданої 25.08.2026 Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача не усуває недоліків, на які суд неодноразово звертав увагу в попередніх ухвалах про її повернення, зокрема в частині належного викладення підстав касаційного оскарження, у той час, як відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження, їх неправильне визначення або наведення безвідносно до предмета спору та характеру спірних правовідносин у конкретній справі унеможливлює здійснення касаційного перегляду судових рішень, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Зокрема, як установив Верховний Суд, касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень є необґрунтованою, а наведена скаржником аргументація підстави визначеної, зокрема пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України за своїм змістом і суттю не усуває виявлених недоліків та є неприйнятною з огляду на вимоги статті 328 КАС України.
Тобто маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах від 12.01.2026, 02.02.2026, 27.07.2026 суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував.
А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 31.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.
Натомість подані відповідачем на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху редакційні уточнення касаційної скарги, які містять лише формальне посилання як на процесуальну підставу касаційного перегляду на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків у частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Наведене, своєю чергою, свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху.
Сам факт викладення у касаційній скарзі та її редакційних уточненнях аргументів, які, на переконання скаржника, свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження, якщо такі доводи не відповідають визначеним законом критеріям та не узгоджуються з передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного перегляду.
Довід скаржника про відсутність правової визначеності щодо критеріїв належного обґрунтування підстав касаційного оскарження суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим та таким, що не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження і не свідчить про порушення права на доступ до правосуддя, оскільки відповідні вимоги чітко встановлені нормами КАС України та неодноразово роз`яснювалися у практиці Верховного Суду.
Усталеною є правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої повернення касаційної скарги у зв`язку з невиконанням скаржником вимог процесуального закону щодо її форми та змісту не є об`єктивною обставиною непереборного характеру, яка може бути визнана поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження. Такі обставини не надають особі права звертатися до суду касаційної інстанції у будь-який необмежений час після спливу встановленого процесуального строку.
Сам по собі факт первинного звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у межах установленого законом строку не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження при повторному зверненні. Надання особі права на повторне подання касаційної скарги після її повернення не звільняє її від обов`язку дотримуватися процесуального строку, встановленого законом, та не надає права на власний розсуд визначати час реалізації права на касаційне оскарження.
Посилання скаржника на неодноразове звернення до суду та оперативне повторне подання касаційної скарги після її повернення також не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку. Реалізуючи право на касаційне оскарження, скаржник був зобов`язаний діяти добросовісно та забезпечити належне виконання своїх процесуальних обов`язків, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також вимог до форми і змісту касаційної скарги. Невиконання цих обов`язків є наслідком процесуальної поведінки самого скаржника та не може покладатися в основу висновку про поважність причин пропуску строку.
Надаючи оцінку посиланню скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану Верховний Суд констатує, що дійсно Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №?2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан, дія якого триває й дотепер.
Запровадження воєнного стану, згідно з частиною першою статті 121 КАС України, є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, якщо буде встановлено наявність прямого причинного зв`язку між цією обставиною та фактом пропуску відповідного строку.
При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується виключно запровадження воєнного стану на території України та не містить положень щодо зміни строків розгляду справ чи інших процесуальних строків. Зазначеним указом, а також законодавчими актами, якими він затверджений, не було внесено змін до КАС України щодо регулювання процесуальних строків.
Органи державної влади після запровадження воєнного стану продовжують здійснювати свої повноваження у встановленому законом порядку. Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, затверджені рішенням Ради суддів України від 05.08.2022 №23, мають виключно рекомендаційний характер та можуть враховуватися судом лише у сукупності з іншими обставинами та доказами, що підтверджують наявність підстав, зокрема, для поновлення процесуального строку.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану не може розглядатися як достатня та безумовна підстава для визнання причин пропуску процесуального строку поважними. Для цього необхідно надати належні обґрунтування та докази того, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на діяльність конкретного державного органу.
У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах дії на всій території України правового режиму воєнного стану, скаржником у належний спосіб не обґрунтовано яким чином вказані обставини вплинули на його обов`язок дотриматися установленого КАС України строку касаційного оскарження спірних у справі №640/11121/20 судових рішень.
Посилання на обставини пов`язані з дією воєнного стану мають узагальнений характер і не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод, які б унеможливили своєчасне подання касаційної скарги саме у цій справі.
За таких обставин наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є підставою для його поновлення.
Отже, за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали від 31.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а чергове звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих відповідачем касаційних скарг останньому, свідчить виключно про намагання такого домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.
Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 31.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Вказані процесуальні обов`язки є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує єдність судової практики.
Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити.
За таких обставин клопотання скаржника про необхідність відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі, з точки зору наведення обґрунтувань необхідності такого відстрочення, Верховним Судом не оцінюється.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №640/11121/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова