УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №440/8419/26
адміністративне провадження № К/990/40415/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України, в якому просив:
- визнати протиправною і скасувати відмову Державної казначейської служби України у прийнятті до виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року по справі №757/11588/22-ц, що викладена у формі листа від 23 червня 2026 року № 5-11-11/16437;
- зобов`язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року по справі № 757/11588/22-ц.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та установлено скаржнику строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала.
28 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року, а справу направити для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, без руху суд першої інстанції вказав відсутність документа про сплату судового збору.
Оскільки, скаржником не усунено недоліки визначені ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року та не надано суду апеляційної інстанції жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання вимог ухвали суду, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність апеляційної скарги вимогами статті 160,161 КАС України та застосувавши приписи пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув позовну заяву особі, яка її подала.
Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 3 статті161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Положеннями частини 1 статті169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху поставляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Приписами статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір" 08 липня 2011 року №3674-VI визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Так, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, якою позовну заяву повернуто особі, яка її подала, з підстав несплати судового збору, скаржник покликається на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6- р(ІІ)/2024, яким визнано неконституційними положення частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у якому констатовано необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Зокрема, скаржник покликається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21 квітня 2023 року у справі 480/8801/20 у якій Суд зазначав, що не підлягає сплаті судовий збір за подання касаційної скарги за оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу щодо розгляду заяви у порядку статті 383 КАСУ (пункт 21 постанови ВС); у постанові від 22 січня 2020 року у справі 440/207/19у якій Суд виснував, що за подання заяви в порядку судового контролю не підлягає сплаті судовий збір, а тому не підлягає він сплаті і при поданні апеляційної скарги на ухвалу, постановлену при розгляді такої заяви (пункт 34 постанови). Вважає, що близькі висновки містяться у постановах КАС Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі 2а/0470/2563/12 і від 16 жовтня 2018 року у справі 161/3466/16-а (щодо судового збору за подання апеляційної скарги на ухвали щодо розгляду заяви в порядку статті 267 КАСУ (в редакції до 15 грудня 2017 року) і заяви про перегляд рішення за виключними обставинами). В обох цих справах суд дійшов висновку, що оскільки закон не встановлював ставку судового збору за подання відповідної заяви, то не підлягає він і за подання апеляційної скарги на ухвалу, якою цю заяву вирішено. Тому, скаржник вважає, що оскільки судовий збір не підлягає сплаті за оскарження рішення Державної казначейської служби України, прийнятого під час виконання судового рішення, то не підлягає судовий збір і при поданні апеляційних/касаційних скарг у цих справах.
Дослідженням змісту рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 та наведених скаржником постанов Верховного Суду встановлено, що предметом їх розгляду була правомірність справляння судового збору за подання апеляційної/касаційної скарг на ухвали суду, постановлені в порядку виконання судових рішень.
Натомість, у цій справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа у справі №757/11588/22-ц, що за своїм предметом та процесуальним порядком не є тотожним оскарженню бездіяльності суб`єкта владних повноважень у порядку виконання судового рішення.
Отже, наведені скаржником судові рішення не є релевантними до спірних у цій справі правовідносин та не спростовують правомірності висновків судів попередніх інстанцій про необхідність сплати судового збору за подання адміністративного позову і, як наслідок, повернення позовної заяви позивачеві у зв`язку з невиконанням відповідної вимоги.
Ураховуючи викладене, Суд вважає, що, повертаючи позовну заяву у зв`язку з неусуненням її недоліків, а саме ненаданням документа про сплату судового збору, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
При цьому, Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися повторно до суду першої інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько