ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12063/25
провадження № 2/753/3485/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Осіпенко Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
До початку розгляду справи по суті від представника позивача АТ "ТАСКОМБАНК" - Іванової О.В. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В обґрунтування представник зазначає, що відповідач сплатив заборгованість, яка є предметом спору. З огляду на викладене, вважає, що у справі відсутній предмет спору, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи в обсязі необхідному для постановлення ухвали, заяву представника позивача про закриття провадження у справі, вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
При цьому, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, які, відповідно, тягнуть різні процесуальні наслідки, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, не підтримання своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Відповідач задовольнив вимоги позивача, сплативши заявлену суму заборгованості, після пред`явлення позову. Отже, судом встановлено, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується положеннями частини третьої статті 142 ЦПК України, відповідно до яких у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки представник позивача не просив стягнути судовий збір з відповідача, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 142, 255, 256-260 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" Іванової Олени Вікторівни про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз`яснити сторонам зміст ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення строку для оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя: Л.М. Осіпенко