Справа № 175/14063/26
Провадження № 2-з/175/90/26
У Х В А Л А
14 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні у с-щі Слобожанське заяву представника позивача про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу.
Разом з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, згідно якої представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі, еквівалентній 12 800,88 долара США, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на її банківських рахунках, а також на належне їй рухоме та нерухоме майно - у межах ціни позову, яка на день подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову становить 572 281,26 грн.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо стягнення грошових коштів у сумі, еквівалентній 12 800,88 долара США.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Так представник позивача у своїй заяві зазначає,що відповідачка на цей час не обмежена у праві розпоряджатися належними їй грошовими коштами та іншим майном, у зв`язку з чим існує ризик його відчуження або зменшення майнової маси до вирішення спору по суті, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зокрема, суду не надано доказів існування у відповідачки нерухомого майна, не зазначено про необхідність здійснити відповідні заходи для виявлення такого майна, не вказано про наявність у відповідачки рахунків у конкретних банках, не зазначено про необхідність накладення арешту на конкретне майно, що належить відповідачці, а є лише вимога про накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на її банківських рахунках, а також на належне їй рухоме та нерухоме майно.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Враховуючи те, що представником позивача не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернувся до суду, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Озерянська Ж.М.