Справа № 279/6820/24
Провадження № 2-р/279/4/26
У Х В А Л А
14.09.2026 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Недашківської Л.А., в приміщенні суду в м.Коростені розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Компанієць Анастасії Вікторівни про роз`яснення рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.10.2025 у цивільній справі № 279/6820/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В :
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Компанієць Анастасії Вікторівни про роз`яснення рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.10.2025 у цивільній справі № 279/6820/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заява мотивована тим, що Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 279/6820/24 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 29 053,55 грн матеріальної шкоди, 2 905,35 грн моральної шкоди, 14 133,60 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн судового збору.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Компанієць Анастасія Вікторовна, задоволено частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року змінено в частині витрат на професійну правничу допомогу шляхом зменшення їх розміру з 14 133,60 грн до 10 000,00 грн, а в іншій частині рішення залишено без змін.
Судове рішення набрало законної сили, однак у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на цей час у повному обсязі не виконане.
Відповідно до встановлених судами обставин дорожньо-транспортна пригода сталася за участю електросамоката, яким керував неповнолітній син відповідача - ОСОБА_3 .
Саме ОСОБА_3 відповідно до обставин, установлених під час розгляду справи, безпосередньо керував електросамокатом та вчинив дії, внаслідок яких було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб. На час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 виповнилося 15 років, тобто він був неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Під час апеляційного перегляду відповідач посилався на положення статті 1179 ЦК України та наголошував на тому, що неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років самостійно відповідає за завдану нею шкоду на загальних підставах, а обов`язок її батьків виникає лише за відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування шкоди, та має додатковий характер.
Отже, питання правової природи, обсягу та часових меж відповідальності батьків неповнолітньої особи входило до предмета апеляційного перегляду й отримало правову оцінку суду апеляційної інстанції.
У постанові від 15 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд зазначив, що неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років визнаються повністю деліктоздатними та можуть самостійно у повному обсязі нести відповідальність за завдану ними шкоду.
Апеляційний суд також навів положення статті 1179 ЦК України, відповідно до яких неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У мотивувальній частині постанови суд визначив, що обов`язок батьків відшкодувати шкоду виникає як виняток із загального правила про самостійну відповідальність неповнолітньої особи та має додатковий характер. Такий обов`язок покладається на батьків у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Водночас Житомирський апеляційний суд у мотивувальній частині постанови прямо зазначив: «Обов`язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття».
Цей висновок відповідає змісту частини третьої статті 1179 ЦК України, відповідно до якої обов`язок батьків, усиновлювачів або піклувальника відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Таким чином, зі змісту застосованої судом норми матеріального права та мотивувальної частини постанови апеляційного суду випливає, що досягнення особою, яка безпосередньо завдала шкоду, повноліття має правове значення для визначення подальшої тривалості обов`язку її батьків із відшкодування такої шкоди.
Водночас резолютивна частина рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року містить загальне формулювання про стягнення з ОСОБА_1 29 053,55 грн. матеріальної шкоди та 2 905,35 грн. моральної шкоди, але не визначає часових меж виконання рішення у разі досягнення особою, яка безпосередньо завдала шкоду, повноліття до повного погашення зазначених сум.
З резолютивної частини рішення неможливо однозначно встановити, чи охоплює визначений судом обов`язок ОСОБА_1 також ту частину матеріальної та моральної шкоди, яка залишиться невідшкодованою після досягнення його сином повноліття, чи після настання цієї обставини подальше виконання рішення щодо відповідача у відповідній частині припиняється.
Отже, існує невизначеність щодо того, чи підлягає рішення в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди виконанню щодо ОСОБА_1 до повного погашення присуджених сум незалежно від досягнення його сином ОСОБА_3 повноліття, чи виконання рішення щодо відповідача обмежується датою досягнення повноліття особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
Зазначена невизначеність має істотне значення для правильного виконання судового рішення, оскільки допускає два різні варіанти розуміння обсягу та тривалості встановленого резолютивною частиною рішення обов`язку відповідача.
Державний або приватний виконавець не наділений повноваженнями самостійно тлумачити судове рішення, змінювати обсяг установленого судом обов`язку, визначати часові межі відповідальності боржника або вирішувати питання про припинення передбаченого судовим рішенням стягнення.
За відсутності роз`яснення судового рішення виконавець може продовжувати стягнення з ОСОБА_1 невідшкодованого залишку матеріальної та моральної шкоди після досягнення його сином повноліття, незважаючи на прямо наведений апеляційним судом висновок про припинення обов`язку батьків із настанням цієї обставини.
Водночас самостійне припинення виконавцем стягнення за відсутності відповідного роз`яснення суду може бути розцінене стягувачем як неналежне виконання судового рішення.
Тому усунення невизначеності необхідне як для забезпечення прав сторін, так і для належного виконання судового рішення.
У зв`язку із чим представник відповідача просить суд роз`яснити рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 279/6820/24 у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29 053,55 грн. матеріальної шкоди та 2 905,35 грн. моральної шкоди, а саме роз`яснити, чи підлягає зазначена частина рішення подальшому виконанню щодо ОСОБА_1 в частині залишку матеріальної та моральної шкоди, який буде невідшкодованим станом на день досягнення його сином - ОСОБА_3 , який безпосередньо завдав шкоду, вісімнадцятирічного віку, з урахуванням передбаченого частиною третьою статті 1179 ЦК України припинення обов`язку батьків відшкодувати шкоду після досягнення особою, яка її завдала, повноліття та відповідного висновку.
Дослідивши заяву, матеріали цивільної справи № 279/6820/24, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.
Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 р. відповідно до статті 221 ЦПК України роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 01.11.2024 р. ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Немировський В.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспротної пригоди в розмірі 29053 грн. 55 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 2905,35 грн., та понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати пов`язані з розглядом справи.
27.10.2025 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 279/6820/24 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі якого позов задоволено, вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29053 (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят три) гривні 55 копійок матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2905 (дві тисячі дев`ятсот п`ять) гривень 35 копійок моральної шкоди, 14133 (чотирнадцять тисяч сто тридцять три) гривні 60 копійон витрат на професійну правничу допомогу та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Не погоджуючись з рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.10.2025 року, ОСОБА_1 26.11.2025 року звернувся до Житомирського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду.
15.06.2026 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Компанієць А.В. задоволено частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши їх розмір з 14133,60 грн. до 10 000 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Таким чином рішення в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без змін.
Представник відповідача просить суд роз`яснити рішення чи підлягає зазначена частина рішення про стягнення з ОСОБА_1 в подальшому виконанню в частині залишку матеріальної та моральної шкоди, який буде невідшкодованим станом на день досягнення його сином - ОСОБА_3 , який безпосередньо завдав шкоду, вісімнадцятирічного віку, з урахуванням передбаченого частиною третьою статті 1179 ЦК України припинення обов`язку батьків відшкодувати шкоду після досягнення особою, яка її завдала, повноліття та відповідного висновку.
Так відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, а у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.
Це положення прямо підтверджується і найновішою практикою Верховного Суду: у постанові від 10 червня 2026 року у справі № 755/1834/25 зазначено, що обов`язок батьків за ч. 3 ст. 1179 ЦК України припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття.
В резолютивній частині рішення чітко визначена сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 , а не субсидіарна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Заявник фактично просить суд не роз`яснити зміст судового рішення, а вирішити питання щодо правових наслідків досягнення повноліття особою, яка безпосередньо завдала шкоди, та припинення у зв`язку з цим обов`язку відповідача щодо відшкодування шкоди. Вирішення такого питання потребувало б зміни або доповнення змісту судового рішення, що не відповідає меті інституту роз`яснення судового рішення.
Таким чином, оскільки, вирішуючи питання роз`яснення рішення суду, суд не вправі вносити зміни у суть рішення і не вправі торкатись питань, які не були предметом судового розгляду, а заявником фактично порушено питання про зміну рішення суду шляхом внесення в нього нових даних стосовно визначення в майбутньому суми зобов`язання, яка залежатиме від фактичного виконання рішення, тобто після досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду.
У зв`язку із чим, у задоволенні заяви слід відмовити.
Адже, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 271, 273, 258, 260 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Компанієць Анастасії Вікторівни про роз`яснення рішення Коростенського міськрайонного судц Житомирської області від 27.10.2025 у цивільній справі № 279/6820/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського Апеляційного суду в 15-денний строк, який обчислюється з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручено у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА
Копія згідно з оригіналом