Справа № 712/9786/26
Провадження № 2/712/5084/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
15 вересня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Пономаря В.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій позивач просить:
-визнати удаваним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25.03.2002 між ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяв Могила А.С., та ОСОБА_2 ;
-визнати, що замість зазначеного договору дарування між ОСОБА_3 , від імені якої діяв Могила А.С., як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, фактично було укладено договір купівлі-продажу цього житлового будинку;
-у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також на 1/2 частину земельної ділянки площею 505 кв. м, кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0005, за вказаною адресою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.08.2026 вищезазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Також представником позивача - адвокатом Кучер Ю.В. подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить:
-накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0005, площею 505 кв.м, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, обтяження або інше розпорядження земельною ділянкою;
-заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав (нотаріусам, державним реєстраторам та особам, які наділені функціями державного реєстратора) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності та/або обтяжень на об`єкти незавершеного будівництва, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0005, за адресою: АДРЕСА_2 , у виді об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 161,3 кв.м., з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі № 712/9786/26.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказано, що спірний житловий будинок був придбаний сторонами у період шлюбу, однак його набуття оформлено договором дарування, за яким титульним власником майна стала ОСОБА_2 . У подальшому, як стверджує позивач, за спільні кошти та спільними зусиллями подружжя проведено повну реконструкцію будинку, добудовано другий поверх та облаштовано прибудинкову територію, внаслідок чого істотно змінилися первинні технічні характеристики будинку та фактично створено новий об`єкт нерухомості.
Заявник зазначає, що останнім часом між сторонами загострився спір щодо володіння та користування вказаним майном. Зокрема, ОСОБА_2 без попередження змінила замки у будинку та перешкоджала позивачу потрапити до помешкання. Крім того, 24.08.2026 ОСОБА_2 склала розписку, відповідно до якої поставила умовою тимчасового проживання позивача в іншому будинку те, що він до 01.09.2026 разом зі своїми особистими речами залишить будинок АДРЕСА_2 .
На думку заявника, зазначені обставини свідчать про невизнання ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на спірне майно та створюють ризик його відчуження чи вчинення інших дій щодо розпорядження ним до вирішення спору по суті. Оскільки титульним власником земельної ділянки та пов`язаного з нею нерухомого майна є відповідачка, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до зміни правового статусу спірного майна, його відчуження третім особам та, як наслідок, істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача та виконання можливого рішення суду про задоволення позову. З цих підстав просить тимчасово обмежити можливість розпорядження спірною земельною ділянкою та вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта незавершеного будівництва до набрання законної сили рішенням у справі.
Розглянувши вказану заяву, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 звернула увагу, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У цій справі предметом позовних вимог є, серед іншого, визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 505 кв. м, кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0005, а також на 1/2 частину розташованого на ній об`єкта незавершеного будівництва.
Отже, земельна ділянка, щодо якої заявник просить накласти арешт, безпосередньо є предметом спору, а тому між заявленим заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог існує прямий правовий зв`язок.
Із матеріалів заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо прав на нерухоме майно та порядку користування ним. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , яка вважає себе одноособовим власником майна, змінила замки у будинку та перешкоджала його доступу до помешкання. Крім того, 24.08.2026 ОСОБА_2 письмово поставила умовою надання позивачу можливості проживання в іншому житлі те, що він до 01.09.2026 разом зі своїми речами залишить спірний будинок по АДРЕСА_2 .
Наведене підтверджується доданою до заяви розпискою ОСОБА_2 від 24.08.2026, зі змісту якої вбачається вимога до ОСОБА_1 залишити спірне домоволодіння у визначений строк.
Суд враховує, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову він не встановлює належність спірного майна сторонам та не вирішує питання обґрунтованості позовних вимог по суті. Разом із тим наведені обставини у своїй сукупності підтверджують наявність реального спору між сторонами, невизнання відповідачкою майнових прав, на які посилається позивач, та вчинення нею активних дій, спрямованих на усунення позивача від фактичного користування спірним майном.
Зважаючи на те, що позивач претендує на визнання за ним права власності на 1/2 частину земельної ділянки, тоді як можливість юридичного розпорядження нею до вирішення спору належить відповідачці як титульному власнику, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення, що зміна правового статусу цієї земельної ділянки або її відчуження під час розгляду справи може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, зокрема зумовити необхідність пред`явлення ним нових позовів до інших осіб.
При цьому для застосування заходу забезпечення позову не вимагається встановлення з достовірністю того, що відповідач неодмінно здійснить відчуження майна. На цій процесуальній стадії достатнім є встановлення обґрунтованого ризику утруднення ефективного захисту, який оцінюється з урахуванням характеру спору, поведінки сторін та юридичної можливості зміни правового статусу безпосереднього предмета спору.
Накладення арешту на земельну ділянку є співмірним із позовною вимогою про визнання права власності на 1/2 її частину, безпосередньо спрямоване на збереження предмета спору у незмінному правовому стані до вирішення справи та не позбавляє ОСОБА_2 можливості володіти і користуватися зазначеним майном.
Щодо обсягу відповідного обмеження суд враховує таке.
Як заборона відчуження, так і арешт віднесені до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 закріплено правову позицію, відповідно до якої арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23), від 24.07.2024 у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2024 в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Представник позивача просить заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності та/або обтяжень на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку загальною площею 161,3 кв. м.
Таке формулювання заходу забезпечення позову є надмірно широким, оскільки охоплює не лише державну реєстрацію переходу права власності внаслідок відчуження майна чи його обтяження з метою розпорядження ним, але й будь-які інші реєстраційні дії.
При цьому сам заявник зазначає, що після проведеної реконструкції відповідний об`єкт нерухомого майна належним чином не зареєстрований та що відповідачка не вчиняє дій, необхідних для його оформлення.
За таких обставин встановлення повної заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій може перешкоджати не тільки можливому розпорядженню майном, а й діям, які самі по собі не змінюють належності спірного майна іншій особі та не створюють загрози ефективному захисту позивача.
Заявником не наведено окремого обґрунтування необхідності блокування саме всіх реєстраційних дій щодо незавершеного будівництва, не наведено відомостей про вчинення відповідачкою дій щодо державної реєстрації переходу права на цей об`єкт третій особі чи його обтяження.
Враховуючи принцип співмірності заходів забезпечення позову, необхідність дотримання балансу інтересів сторін та правові висновки Верховного Суду щодо недоцільності одночасного застосування декількох заходів, спрямованих на надмірне обмеження можливості розпорядження нерухомим майном, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення заявленої представником позивача загальної заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Отже, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, а в іншій частині - залишенню без задоволення.
Вирішуючи питання зустрічного забезпечення, суд враховує характер застосованого заходу, який не позбавляє відповідачку права володіння та користування земельною ділянкою, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження нею. Обставин, які відповідно до ст. 154 ЦПК України зумовлювали б необхідність застосування зустрічного забезпечення, матеріалами заяви не встановлено, тому підстав для його застосування суд не вбачає.
Керуючись ст. 149-154, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни про забезпечення позову у цивільній справі № 712/9786/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання фактично укладеним договору купівлі-продажу та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 505 кв. м, кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що полягає у забороні її відчуження та іншого розпорядження нею.
В іншій частині заяви - відмовити.
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала складена та підписана суддею 15.09.2026.
За цією ухвалою:
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Пономар