ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
14.09.2026 м.Дніпро справа №904/5457/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» про стягнення судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма», м. Дніпро
до Приватного науково-виробничого підприємства «Техкомплекс», м. Дніпро
про стягнення штрафу у розмірі 910000 грн 00 коп
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» до Приватного науково-виробничого підприємства «Техкомплекс» про стягнення штрафу за прострочення виконання робіт за договором на виконання підрядних робіт №29/9/Б від 29.09.2023 у розмірі 910000 грн 00 коп відмовлено повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №904/5457/25 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 91000 грн 00 коп, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10920 грн 00 коп. Стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16380 грн 00 коп.
Ухвалюючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції встановив, що сам факт прострочення виконання відповідачем підрядних робіт та право позивача на стягнення неустойки є доведеними та підтвердженими матеріалами справи, а розрахунок суми штрафних санкцій є арифметично правильним і відповідає умовам пункту 8.3 договору. Водночас суд, установивши явну неспівмірність заявленого розміру неустойки з наслідками порушення зобов`язання, за власною ініціативою на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України зменшив розмір неустойки до 91000 грн 00 коп, що становить одну десяту частину заявленої суми. З огляду на те, що зменшення розміру неустойки здійснено судом за власною ініціативою, суд поклав понесені позивачем витрати зі сплати судового збору на відповідача у повному розмірі.
Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу постановою від 08.04.2026 не вирішувалося, оскільки докази понесення таких витрат до моменту ухвалення постанови позивачем подані не були.
09.04.2026 позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, у якій, посилаючись на статті 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, просить долучити до матеріалів справи докази для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, які пов`язані з її розглядом у судах першої та апеляційної інстанцій; ухвалити додаткову постанову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 15000 грн 00 коп та у суді апеляційної інстанції в сумі 10000 грн 00 коп, а всього - 25000 грн 00 коп.
Заява обґрунтована тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, склали загалом 25000 грн 00 коп, а докази їх понесення (договір про надання правничої допомоги №01092025 від 01.09.2025, акти приймання-передачі послуг №1 від 15.01.2026 та №2 від 09.04.2026) подані до суду разом із заявою у межах строку, який встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Позивач наголошує, що оскільки суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалив нове рішення, саме апеляційний господарський суд відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України здійснює розподіл судових витрат, у тому числі понесених у суді першої інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» про стягнення судових витрат призначено у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою суд встановив Приватному науково-виробничому підприємству «Техкомплекс» строк для подання заперечень, у разі їх наявності.
11.05.2026 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просить поновити строк на подання клопотання, посилаючись на хворобу представника, як поважну причину пропуску строку; відмовити у задоволенні заяви позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 25000 грн 00 коп; а у разі висновку про наявність підстав для задоволення заяви - зменшити розмір стягуваних з відповідача витрат до однієї тисячі гривень за кожну годину, яка витрачена на надання правових послуг.
Доводи клопотання обґрунтовані тим, що позивач у суді першої інстанції не робив заяви про те, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому, на думку відповідача, втратив право на подання таких доказів після ухвалення рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4.2 договору про надання правничої допомоги №01092025 від 01.09.2025 послуги у сумі 15000 грн 00 коп мали бути сплачені позивачем протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг №1 від 15.01.2026, проте доказів понесення таких витрат позивач до суду не надав. Згідно з актом №1 від 15.01.2026 послуги полягали у підготовці позовної заяви до «ТОВ Техкомплекс», а не до Приватного науково-виробничого підприємства «Техкомплекс», у актах як одиницю виміру зазначено «час», а самі послуги описані як «підготовка» документів без конкретизації їх змісту, тоді як статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» такого виду діяльності, як «підготовка документів», не передбачено. За твердженням відповідача, зазначені недоліки унеможливлюють встановлення дійсного обсягу наданих послуг, а вартість послуг є явно необґрунтованою та завищеною.
У запереченнях від 22.05.2026 позивач просить прийняти їх до уваги при розгляді заяви та відмовити у задоволенні клопотання відповідача. Позивач зазначає, що частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України не зобов`язує сторону, яка не подала докази понесення витрат разом із позовною заявою, зазначати про це у її тексті; а позивач у позовній заяві вказав про намір понести витрати на правову допомогу. Оскільки рішенням суду першої інстанції у позові було відмовлено, позивач був позбавлений можливості заявити такі витрати до відшкодування у суді першої інстанції, а після скасування цього рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову розподіл судових витрат здійснює суд апеляційної інстанції. Заяву про ухвалення додаткової постанови подано 09.04.2026, тобто в межах строку, який встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводу про несплату послуг позивач зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають не тільки фактично сплачені стороною витрати, а й витрати, які сторона має сплатити у майбутньому, а умовами договору передбачено обов`язок позивача сплатити вартість фактично наданих послуг протягом п`яти календарних днів з дати підписання акту. Щодо доводу про завищеність вартості послуг позивач наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, тоді як зі змісту клопотання відповідача не вбачається, у чому саме полягає неспівмірність заявлених витрат і з яких критеріїв виходив відповідач, визначаючи вартість години надання послуг у розмірі однієї тисячі гривень.
Заяву позивача про ухвалення додаткової постанови та клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги розглядає суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів, яка визначена для розгляду справи згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений процесуальний строк поновлюється лише за наявності поважних причин його пропуску, тобто таких обставин, які об`єктивно унеможливлювали або істотно ускладнювали вчинення процесуальної дії у встановлений строк і не залежали від волі сторони.
Підставою для поновлення процесуального строку для подання цих заперечень відповідач зазначив хворобу свого представника. Проте відповідач є юридичною особою і не був позбавлений можливості забезпечити подання заперечень у встановлений строк через іншого представника або безпосередньо через свій орган управління, а тому хвороба одного з представників за наведених обставин не може вважатися поважною причиною пропуску строку. Крім того, заявником не надано доказів на підтвердження того, що уповноважений працівник дійсно перебував на лікарняному. Інших причин пропуску строку відповідач не навів і доказів на їх підтвердження не надав.
Як зазначено вище ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» про стягнення судових витрат призначено до розгляду та встановлено 10 денний строк для подання заперечень для відповідача. Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 22.04.2026, відповідно строк для подання заперечень сплив 04.05.2026 (02.04.2026 субота). Відповідач подав свої заперечення 11.04.2026 (заява сформована у системі Електронний суд), тобто з пропуском встановленого судом строку.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку, у зв`язку з чим клопотання відповідача про поновлення строку на подання заперечень задоволенню не підлягає, а подані з пропуском строку заперечення залишаються без розгляду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» про ухвалення додаткової постанови від 09.04.2026, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 цього Кодексу до витрат, які пов`язані з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести, у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При зверненні позивача з позовною заявою до місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» зазначило, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 20000 грн, доказів на понесення цих витрат матеріали позову не містять.
У апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026, позивач не визначив розміру витрат на послуги з надання правничої допомоги, та у судовому засідання з розгляду його апеляційної скарги не заявив про те, що такі докази будуть надані позивачем у строк, який визначений чинним законодавством.
Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги та розміру пов`язаних із цим витрат позивач надав до суду копії договору про надання правничої допомоги №01092025 від 01.09.2025, який укладений між Адвокатським об`єднанням «ЕКВУМ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» (замовник), а також актів приймання-передачі наданих послуг за цим договором.
Згідно з актом наданих послуг №1 від 15.01.2026 (за період з 24.09.2025 до 13.01.2026) виконавцем надано послуги з підготовки позовної заяви про стягнення штрафу за договором на виконання підрядних робіт №29/9/Б від 29.09.2023 (3 години), підготовки заперечень на відзив у справі №904/5457/25 (2 години) та підготовки додаткових пояснень у справі №904/5457/25 (1 година); загальна вартість наданих послуг за актом становить 15000 грн 00 коп із розрахунку 2500 грн 00 коп за одну годину роботи.
Згідно з актом наданих послуг №2 від 09.04.2026 (за період з 12.02.2026 до 08.04.2026) виконавцем надано послуги з вивчення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у справі №904/5457/25 та підготовки апеляційної скарги на це рішення (4 години); загальна вартість наданих послуг за актом становить 10000 грн 00 коп із розрахунку 2500 грн 00 коп за одну годину роботи.
Пунктом 4.2 договору №01092025 від 01.09.2025 встановлено, що строк оплати послуг становить п`ять календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі послуг. Загальний розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу становить 25000 грн 00 коп, з яких 15000 грн 00 коп понесено у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 10000 грн 00 коп - у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом наведеної норми та з урахуванням статті 282 цього Кодексу таке правило застосовується і до постанови суду апеляційної інстанції, якою справу вирішено по суті.
Водночас, колегія суддів зазначає, що за приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України сторона, яка не подала докази на підтвердження витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи разом з першою заявою по суті, має право подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Разом з тим, обов`язковою умовою для вчинення такої дії має бути заява про те, що такі докази будуть подані стороною і така заява повинна бути зроблена до закінчення судових дебатів у справі.
Як свідчить протокол судового засідання з розгляду апеляційної скарги, яке відбулося 08.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» Іващук Павло Валентинович, який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, не заявив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» буде подавати докази на підтвердження понесених цим товариством витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.
Отже, оскільки представник позивача не порушував питання щодо стягнення витрат з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, та не заявив про надання доказів на підтвердження цих витрат апеляційний суд відмовляє у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тас-Фарма» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.Ю. Демчина
А.О. Кошля