Справа № 204/9840/26 провадження 2/175/4315/26
УХВАЛА
15 вересня 2026 року селище Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» про визнання протиправних дій щодо нарахування заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Екологія-Д» про визнання протиправних дій щодо нарахування заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 серпня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю.
Перевіряючи підсудність даної справи Дніпровському районному суду Дніпропетровської області, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 в справі №61-14226св19 вказав на те, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 зазначила: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном».
У постанові від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18 сформулювала правовий висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Зі змісту позовної заяви витікає, що предметом позову є визнання протиправних дій щодо нарахування заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів та зобов`язання вчинити певні дії, тобто стосовно житлово-комунальних послуг, що надавалися та надаються за місцем знаходження нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ), а тому наведене вище свідчить, що зазначені вимоги повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, а не згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи, однак місцезнаходження нерухомого майна за цим позовом, є в районі, на який розповсюджується юрисдикція саме Чечелівського районного суду міста Дніпра, у зв`язку з чим справа не підсудна Дніпровському районному суду Дніпропетровської області, як помилково було зазначено в ухвалі судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 17 серпня 2026 року.
Отже, судом встановлена, що дана цивільна справа направлена помилково до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки належить за територіальною підсудністю Чечелівського районного суду міста Дніпра.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З урахуванням зазначеного і вище викладеного та враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, предмет та підстави позову, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Крім того слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Таким чином, оскільки справа не належить до розгляду Дніпровським районним судом Дніпропетровської області, з урахуванням викладеного та зважаючи на предмет спору, вважаю за необхідне зазначену вище справу для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, а також з метою дотримання прав учасників процесу, гарантованих державою, в тому числі й під час дії воєнного стану, направити за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 187, 260,261 ЦПК України, суддя,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» про визнання протиправних дій щодо нарахування заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів та зобов`язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра.
Ухвала набрала законної сили 15 вересня 2026 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя: О.Г. Васюченко