ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
"14" вересня 2026 р. Справа № 916/3693/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М, розглянувши заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) про видачу судового наказу до боржника Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель - 4" (65101, Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 13, код ЄДРПОУ 20996504)
В С Т А Н О В И В:
07.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№3789/26) про видачу судового наказу щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Вчитель - 4" заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміну комерційного вузла обліку, обслуговування системи автоматизованої передачі даних за період з 01.02.2026 по 01.08.2026 у розмірі 120 812,22 грн., а також судового збору у розмірі 332,80 грн.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4124/1 від 01.11.2000 щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги за період з 01.02.2026 по 01.08.2026.
Частиною першою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини другої ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Враховуючи викладене, суд зауважує, що докази, додані до заяви про видачу судового наказу, повинні бути подані державною (українською) мовою.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 12 ч.1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
Відповідно до ст.79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).
Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі №751/1620/23.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу, заявником разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.
Між тим, надана заява про видачу судового наказу за вх.№3789/26 від 07.09.2026 подана всупереч наведених приписів процесуального закону, оскільки заявником подано без нотаріально засвідченого перекладу на українську мову договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4124/1 від 01.11.2000, який є підставою для заявлення відповідних вимог.
Враховуючи наведене, суд зазначає про невідповідність поданої заяви про видачу судового наказу вимогам п.3 ч.3 ст.150 ГПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За таких обставин, враховуючи, що заявником в обґрунтування заявлених вимог надано суду договір на іноземній мові без належним чином засвідченого перекладу на українську мову, суд, керуючись нормами п.1 ч.1 ст. 152 ГПК, дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
При цьому судом враховано також позицію Південно-західного апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 27.05.2025 у справі №916/92/25, щодо наявності підстав для відмови у видачі судового наказу, якщо заявником в обґрунтування заявлених вимог надано договір, складений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу на українську мову.
Водночас суд роз`яснює заявнику, що відповідно до ч.1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 147-153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про видачу судового наказу (вх.№3789/26 від 07.09.2026) відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у 10-денний строк з дня її постановлення.
Суддя Ю.М. Щавинська