ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"09" вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/3262/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Масловська Є. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-1609/26 від 14.08.2026) Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про розстрочення виконання судового рішення по справі №916/3262/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 7)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 500 000 грн та моральної шкоди у розмірі 200 000 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Земщук О.С. /ордер серія ВЕ №1110607 від 03.09.2026/
від відповідача: Плетньова О.Г. /особисто/
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа №916/3262/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" до Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про стягнення основного боргу в сумі 500 000 грн та моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" основний борг у сумі 500 000 грн, судовий збір у сумі 5 264 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Вказаним рішенням суду повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" частину суми судового збору у розмірі 3 750 грн, перераховану згідно з платіжною квитанцією №5625-3766-7909-1084 від 11.08.2025 на суму 7 500 грн.
Крім того, рішенням суду клопотання Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про розстрочення виконання судового рішення задоволено частково, розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 по справі №916/3262/25 в частині суми основного боргу наступним чином: - до 28.02.2026 - 100 000 грн; - до 31.03.2026 - 100 000 грн; - до 30.04.2026 - 100 000 грн; - до 31.05.2026 - 100 000 грн; - до 30.06.2026 - 100 000 грн. В задоволенні решти клопотання відмовлено.
Рішенням суду також задоволено клопотання (вх.№2-81/26 від 21.01.2026) Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про скасування заходів забезпечення позову, подане у справі №916/3262/25 та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 29.08.2025 по справі №916/3262/25.
02.03.2026 на виконання рішення суду було видано відповідні накази.
14.08.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, у якій відповідач просить суд розстрочити залишок боргу, стягнутого рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" в загальній сумі 400 000 грн. протягом чотирьох місяців по 100 000 грн. в місяць після набрання ухвалою суду законної сили.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що внаслідок винесення приватним виконавцем постанов про арешт коштів та майна господарська діяльність відповідача заблокована, що приводить до унеможливлення погашення боргу.
При цьому відповідач також зазначає, що до 15.05.2026 року вона не мала можливості здійснювати господарську діяльність, а відповідно і виконувати рішення суду про розстрочку платежу, оскільки на майно та розрахунковий рахунок було накладено арешт.
Також відповідач зазначає, що щойно виконавцем було розблоковано розрахунковий рахунок, нею було відразу сплачено стягувачеві 100 000 грн., тобто частково виконано зобов`язання по розстрочці до 30.05.2026 року. Однак, в подальшому 24.06.2026 року постановою приватного виконавця було арештовано єдиний розрахунковий рахунок по іншому виконавчому провадженню, а тому відповідач вказує, що не мала можливості проводити господарську діяльність та здійснити розрахунок по виконавчому провадженню в даній справі.
Тому, за посиланнями відповідача, враховуючи блокування рахунку, вона не мала можливості погасити черговий платіж по заборгованості до 30.06.2026 року.
Окрім того, відповідач зазначає, що 08.07.2026 року розрахунковий рахунок було розблоковано приватним виконавцем Задорожним М.І., знятий арешт з майна, проте, 13.07.2026 року приватний виконавець Долинський М.М. знов його заблокував, і відповідач не могла здійснювати ніяку господарську діяльність, заробити кошти та відповідно здійснити платіж та виконати свій обов`язок по сплаті даної заборгованості.
Водночас відповідач вказує, що, звертаючись до суду з проханням розстрочити платіж в січні 2026 року, вона сподівалась, що буде працювати та мати можливість погасити борг, але ніяк не могла передбачити, що за весь час фактично зможе працювати лише місяць з 15.05.2026 року по 24.06.2026 року, при цьому не зі своєї провини, а зі штучного позбавлення працювати, блокування рахунків та безпідставного арешту майна, транспортних засобів, які повинні були працювати, приносити дохід, а відповідно і можливість погашати борг.
Ухвалою суду від 18.08.2026 призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про розстрочення виконання судового рішення по справі №916/3262/25 на "09" вересня 2026 р. о 11:45.
08.09.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Відповідно до вказаних заперечень позивач вважає заяву відповідача необґрунтованою та безпідставною, поданою з метою затягування виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 у справі №916/3262/25, та просить відмовити у її задоволенні.
Стосовно доводів відповідача щодо накладення та зняття арештів з майна відповідача та рахунків позивач зазначає, що відповідні постанови приватного виконавця виносилися та скасовувалися з урахуванням сум прострочених платежів за наданою судом розстрочкою, про що відповідачу було відомо.
Позивач також заперечує проти доводів відповідача щодо умисного блокування її господарської діяльності, зазначаючи, що після зняття арешту з рахунку 15.05.2026 відповідач не виконала встановлені судом умови розстрочки. При цьому, за твердженням позивача, арешт рахунку 13.07.2026 був накладений приватним виконавцем вже після невиконання відповідачем своїх зобов`язань за рішенням суду.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було передано на майданчик торговельної організації ДП «СЕТАМ» описане та арештоване майно, у зв`язку з чим 27.07.2026 приватним виконавцем було направлено до Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області повідомлення про можливе вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.388, 342 КК України.
У зв`язку з наведеним позивач вважає недостовірними доводи відповідача про можливість виконання рішення суду за рахунок реалізації транспортних засобів, зокрема напівпричепа Ktone SD, ВН 6280 ХF та тягача DAF FT 95XF 430, НОМЕР_1 , оскільки, за твердженням позивача, зазначене майно перебуває у третіх осіб, пов`язаних з боржником, та не передане для реалізації.
Також позивач звертає увагу суду на наявність у відповідача іншого майна, зокрема легкових автомобілів BMW, державні номерні знаки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , вартість яких, за твердженням позивача, є достатньою для погашення заборгованості. При цьому позивач зазначає, що вказані транспортні засоби перебувають у розшуку, у зв`язку з чим вважає, що відповідач умисно ухиляється від їх реалізації.
Позивач зазначає, що відповідач не надала належних доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду. Зокрема, відповідачем не надано інформаційних звітів щодо результатів її господарської діяльності з моменту ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим, на думку позивача, неможливо встановити її фактичний фінансовий стан та джерела отримання коштів для виконання запропонованого графіка платежів.
На думку позивача, погіршення фінансового стану відповідача пов`язане зі звичайними комерційними ризиками та неналежним плануванням господарської діяльності, а саме по собі посилання на недостатність грошових коштів не може свідчити про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення.
Окремо позивач зазначає про наявність у відповідача іншого судового рішення у справі №916/4405/25, яким з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК ТРЕЙД 2020» стягнуто заборгованість та інші платежі, у межах примусового виконання якого приватним виконавцем Задорожним М.І. було накладено арешт, на який посилається відповідач. При цьому позивач зазначає, що вказане рішення, за його твердженням, станом на дату подання заперечень фактично виконане, тоді як відповідач продовжує не виконувати рішення суду у справі №916/3262/25.
З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності виняткових та об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду, а задоволення заяви про розстрочення може призвести до подальшого відтермінування виконання судового рішення та порушення прав стягувача. У зв`язку з цим позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Плетньової О.Г. про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 у справі №916/3262/25 у повному обсязі.
В судове засідання 09.09.2026 з`явились представник позивача та відповідач особисто.
В судовому засіданні відповідач (заявник) підтримала заяву про розстрочення виконання судового рішення. Представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви відповідача.
Розглянувши у відкритому судовому засідання заяву (вх.№2-1609/26 від 14.08.2026) Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про розстрочення виконання судового рішення по справі №916/3262/25, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому положеннями ст. 331 ГПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Водночас такі обставини мають бути належним чином доведені стороною, яка звертається з відповідною заявою, та за своїм характером повинні свідчити про істотне ускладнення виконання рішення або об`єктивну неможливість його виконання у загальному порядку.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі №905/1197/24 зазначив, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, а питання про розстрочення має вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. При цьому підлягають дослідженню та оцінці доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, саме на заявника покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність конкретних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також обґрунтувати необхідність саме того способу та строку розстрочення, про який він просить.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 у справі №916/3262/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Компанія "Віктранс" основний борг у сумі 500 000 грн та судовий збір у сумі 5 264 грн.
Водночас цим же рішенням суду вже було частково задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про розстрочення виконання судового рішення та розстрочено виконання рішення в частині суми основного боргу в розмірі 500 000 грн шляхом сплати п`яти платежів по 100 000 грн зі строками сплати до 28.02.2026, 31.03.2026, 30.04.2026, 31.05.2026 та 30.06.2026 відповідно.
Таким чином, при ухваленні рішення від 26.01.2026 судом уже було враховано доводи відповідача щодо необхідності виконання рішення частинами, оцінено відповідні обставини та надано відповідачу можливість виконати рішення шляхом поступової сплати присудженої суми протягом п`яти місяців.
Отже, на момент звернення із заявою, яка є предметом розгляду, відповідачу вже було надано судом розстрочення виконання рішення, а строк останнього платежу за встановленим судом графіком сплив 30.06.2026.
Разом з тим 14.08.2026, тобто після закінчення встановленого судом строку розстрочення, відповідач звернулася із новою заявою, в якій просить розстрочити залишок заборгованості в сумі 400 000 грн на чотири місяці шляхом сплати по 100 000 грн щомісячно.
У зв`язку з цим при вирішенні поданої заяви суд має встановити, чи доведено відповідачем існування таких об`єктивних та виняткових обставин, які перешкодили виконанню вже наданої судом розстрочки, а також чи існують достатні підстави для повторного розстрочення виконання рішення.
Як на підставу для задоволення заяви відповідач посилається, зокрема, на накладення приватними виконавцями арештів на її банківські рахунки та майно, що, за її твердженням, унеможливило здійснення господарської діяльності та виконання встановленого судом графіка платежів.
Однак сам по собі факт накладення арешту на банківський рахунок чи майно боржника не є достатнім доказом повної об`єктивної неможливості виконання судового рішення. Для висновку про наявність підстав для розстрочення заявник повинен довести причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю виконання рішення, а також підтвердити, що такі обставини об`єктивно позбавляли його можливості виконати рішення за рахунок усіх доступних джерел коштів та майна.
Водночас із самої заяви відповідача вбачається, що після зняття арешту з банківського рахунку нею було здійснено платіж у розмірі 100 000 грн. Таким чином, факт здійснення відповідачем такого платежу свідчить про наявність у неї можливості частково виконувати судове рішення, однак не підтверджує об`єктивної неможливості виконання решти зобов`язання.
При цьому відповідачем не надано суду належних доказів її фактичного майнового та фінансового стану за період після ухвалення рішення суду, зокрема документів, які б характеризували результати її господарської діяльності, фактичні доходи тощо та реальність виконання запропонованого нового графіка розстрочення, з огляду на те, що сама відповідач посилається на фактичне припинення або істотне обмеження її господарської діяльності.
Суд при цьому враховує доводи позивача, викладені у запереченнях на заяву про розстрочення виконання рішення, зокрема щодо того, що арешти майна та рахунків відповідача у виконавчому провадженні №80486170 застосовувалися в межах процедури примусового виконання рішення та з урахуванням невиконання відповідачем встановленого судом графіка платежів.
Зазначені доводи позивача узгоджуються з тією обставиною, що встановлений судом строк останнього платежу сплив 30.06.2026, тоді як відповідач звернулася із новою заявою лише 14.08.2026.
Суд також враховує обставину виконання відповідачем іншого судового рішення у справі №916/4405/25, тоді як рішення у справі №916/3262/25 відповідачем у повному обсязі не виконано.
Таким чином, посилання відповідача на застосовані заходи примусового виконання саме по собі не спростовує того, що невиконання рішення мало місце протягом строку, на який судом уже була надана розстрочка, та не доводить наявності виняткових обставин, які б виправдовували повторне відтермінування виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, сама по собі обставина блокування окремого банківського рахунку не може розглядатися як безумовне підтвердження неможливості виконання фізичною особою-підприємцем судового рішення, якщо заявником не доведено відсутність інших можливостей виконання відповідного зобов`язання.
При цьому суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі була заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань та розмір якої встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, зазначена норма встановлює максимальний строк, протягом якого суд може надати розстрочення, однак сама по собі не створює для боржника права на розстрочення виконання рішення на весь передбачений законом строк та не звільняє його від обов`язку довести наявність визначених ч. 3 ст. 331 ГПК України підстав.
У даному випадку рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 26.01.2026, а тому граничний строк, протягом якого за наявності передбачених законом підстав може бути надано розстрочення його виконання, не може перевищувати одного року з цієї дати.
Разом з тим дотримання встановленого законом максимального строку не означає, що суд зобов`язаний надати розстрочення за відсутності виняткових обставин та належного доказового підтвердження їх існування.
Суд також бере до уваги, що відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, у зв`язку з чим розстрочення виконання рішення має застосовуватися таким чином, щоб, з одного боку, надати боржнику реальну можливість виконати судове рішення, а з іншого - не позбавити стягувача права на фактичне та своєчасне отримання присудженого йому.
Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист. Пунктом 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 визначено - невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, вирішуючи питання про повторне розстрочення виконання рішення, суд має враховувати не лише майнові інтереси боржника, а й право стягувача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
У цій справі судом уже було надано відповідачу можливість виконати рішення частинами. Однак визначений судом графік виконання рішення не виконано у повному обсязі, а після закінчення строку первісної розстрочки відповідач не надала належних доказів існування обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання рішення або про істотне ускладнення його виконання у загальному порядку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 331 ГПК України, які істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 у справі №916/3262/25 або роблять його неможливим.
Наведені відповідачем обставини щодо накладення арештів на рахунки та майно, без підтвердження повної відсутності інших можливостей виконання рішення, не є достатніми для висновку про існування виняткових обставин, необхідних для повторного розстрочення виконання рішення.
Крім того, відповідачем не доведено реальності та обґрунтованості запропонованого нового графіка погашення заборгованості, зокрема не підтверджено належними доказами джерела отримання коштів для здійснення щомісячних платежів у розмірі 100 000 грн.
За таких обставин задоволення заяви відповідача призвело б до подальшого відтермінування виконання рішення суду, незважаючи на те, що відповідачу вже було надано розстрочення та встановлено конкретний порядок виконання рішення, який не був виконаний у повному обсязі.
Відтак у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни (вх. №2-1609/26 від 14.08.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 у справі №916/3262/25 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви (вх.№2-1609/26 від 14.08.2026) Фізичної особи-підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про розстрочення виконання судового рішення по справі №916/3262/25 відмовити.
Ухвала набирає чинності 09.09.2026 та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.
Повна ухвала складена 14.09.2026.
Суддя Ю.М. Щавинська