УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10922/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Бенедисюка І. М. та Власова Ю. Л.,
розглянувши клопотання Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські
електромережі"
до Товариства
про зобов`язання виконати умови договору шляхом передачі у власність майна,
ВСТАНОВИВ:
Товариство 20.07.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 (повний текст складено 29.06.2026) у цій справі з підстав, визначених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), а справу №910/10922/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду ухвалою від 06.08.2026, зокрема: відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у цій справі; призначив розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 22.10.2026 об 11:30; у задоволенні заяви Товариства про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 зі справи № 910/10922/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовив.
Товариство 21.08.2026 (через систему "Електронний суд") повторно подало до Суду заяву, в якій заявник просить зупинити дію оскаржуваних судових рішень у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку у зв`язку з тим, що наразі вже настав момент реалізації їх виконання в примусовому порядку, оскільки 07.08.2026 приватний виконавець Жаботинський І.В. за заявою позивача у справі на підставі наказів суду першої інстанції ухвалив низку постанов про відкриття виконавчого провадження (додаються до заяви), а саме: №81679687 щодо примусового виконання відповідачем умови п.2.2.5 договору про приєднання до електромереж шляхом передачі у власність позивача електрообладнання; №81678885 щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2 422,40 грн, №81678194 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн; №81677826 щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Разом з тим скаржник зазначає, що приватним виконавцем був накладений і арешт на рахунки відповідача (електронні постанови про арешт коштів боржника додаються), а виконавчі провадження №81677826, №81678194, №81678885 щодо стягнення грошових коштів були об`єднані у виконавче провадження №81691503 на підставі постанови №81677826 про об`єднання виконавчих проваджень.
Заявник також звертає увагу на ту обставину, що серед наведених виконавчих проваджень основним є виконавче провадження (ВП №81679687), в межах якого відповідач повинен передати спірне електрообладнання у власність позивачу. Інші виконавчі провадження щодо стягнення з відповідача сум грошових коштів (витрат на правничу допомогу та судового збору) є другорядними і поворот виконання судових рішень в частині повернення цих сум не представляється складним процесом, проте у разі скасування в касаційному порядку основного судового рішення в частині передачі спірного майна позивачу постане питання й щодо скасування похідних (другорядних) судових рішень з приводу стягнення з відповідача відповідних грошових коштів.
Тому, за твердженням заявника, розглядаючи питання про зупинення виконання основного судового рішення в частині передачі спірного електрообладнання у власність позивачу (ВП №81679687), доцільним вбачається і одночасний розгляд питання щодо зупинення виконання другорядних судових рішень у цій справі про стягнення з відповідача судового збору та витрат на правничу допомогу (за ВП №81677826, №81678194, №81678885).
Також заявник наголошує на складності процесу передачі електрообладнання у власність від однієї юридичної особи до іншої, що пов`язано із особливістю предмета передачі (електрообладнання, що є складовою діючої системи електромережі та функціонально взаємопов`язано з іншими елементами цієї електромережі), враховуючи, що таке майно не може бути передано новому власнику шляхом простого фізичного його переміщення, його передача потребує втручання не лише у функціонування спірного майна, але й у функціонування всієї електромережі, з якою воно нероздільно пов`язано.
Наведене, на думку скаржника є підставами для зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Розглянувши матеріали поданого клопотання, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
При цьому аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.
Суд має право зупинити виконання (дію) судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Однак сам по собі факт проведення виконавчих дій, а також посилання скаржника на потенційну можливість у зв`язку з цим настання для нього негативних наслідків, не є безумовною підставою для зупинення виконання оскаржуваних судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Водночас Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення апеляційного господарського суду тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, адже з наведених заявником обґрунтувань не вбачається, як саме невжиття заходів щодо зупинення виконання оскаржуваного рішення призведе до неможливості захисту його інтересів, відновлення порушених прав або неможливості повороту виконання судових рішень.
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду та з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження з урахуванням наданих скаржником доказів та наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень цій справі.
Керуючись статтями 234, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАВНОВИВ:
У задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 зі справи № 910/10922/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов