Ухвала № 139746144 у справі № 757/15548/24 від 03.09.2026

УХВАЛА

03 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 757/15548/24

провадження № 61-12643св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава України у особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Київській області,

треті особи: Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Інфотех», Державне підприємство «Дія»,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І., касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до держави Україна у особі Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

2. Позов мотивував тим, що 12 березня 2021 року слідчим Відділу поліції № 5 (с. Чайки) Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області прийнято постанову про оголошення у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, у якому щодо позивача складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162 КК України. У тексті повідомлення, розміщеного на офіційному порталі Міністерства внутрішніх справ України, недостовірною позивач вважав інформацію про його ухилення від органу досудового розслідування, повідомлення про його зникнення та відомості про дату зникнення.

3. 12 березня 2021 року слідчий Бучанського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області прийняв постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_1 у розшук. На підставі цього рішення з 24 березня 2023 року до 17 травня 2023 року, тобто протягом 55 днів, на офіційному порталі Міністерства внутрішніх справ України у розділі «Особи, які переховуються від органів влади» знаходилося фото з зображенням обличчя ОСОБА_1 з написом щодо суті обвинувачення та персональних ідентифікуючих даних особи. Позивач зазначав, що насправді до органу досудового розслідування взагалі не викликався. Недостовірність оприлюдненої Міністерством внутрішніх справ України полягає в тому, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на переховування, ухилення від явки до органу досудового розслідування.

4. Позивач вважав, що його право було порушене відповідачами внаслідок розповсюдження інформації про його переховування та уникнення явки до органу досудового розслідування, у зв`язку з чим з врахуванням заяви про зміну підстав позову (т. 3 а. с. 177-188) просив суд:

- зобов`язати державу Україна у особі Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України у передбачений законом спосіб спростувати недостовірну інформацію, зазначивши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від органів досудового розслідування за статтею звинувачення частиною другою статті 162 КК України не переховувався, до органу досудового розслідування він не викликався;

- стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 грн відшкодування моральної шкоди та кошти, сплачені як судовий збір у зв`язку з розглядом цієї справи.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

5. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 14 листопада 2024 року відмовив у задоволенні позову.

6. Суд першої інстанції керувався тим, що інформація, яку просить спростувати позивач, взята з матеріалів кримінального провадження з обвинувачення ОСОБА_1 та є проявом наслідків процесуальної діяльності органу досудового розслідування, що не свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості при поширенні оспорюваної інформації про ОСОБА_1 посадовими особами органів досудового розслідування.

7. Київський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2025 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково. Зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Національної поліції у Київській області на веб-порталі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4/ у термін не пізніше одного місяця з дня прийняття постанови спростувати недостовірну інформацію, зазначивши, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від органів досудового розслідування за статтею звинувачення частиною другою статті 162 КК України не переховувався, до органу досудового розслідування він не викликався». Стягнув з Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у Київській області солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 грн. Стягнув з Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у Київській області судовий збір у розмірі по 4 663,12 грн з кожного на користь ОСОБА_1 .

8. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що інформація, оприлюднена на сайті Міністерства внутрішніх справ України стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , стосується іншої особи. При цьому, поряд з інформацією було розміщено фотознімок позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

9. 13 жовтня 2025 року Міністерство внутрішніх справ України за допомогою засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року.

10. Мотивує тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 23 грудня 2024 року у справі № 686/27686/23, від 15 січня 2025 року у справі № 461/3526/22, від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

11. 24 грудня 2025 року Головним управлінням Національної поліції у Київській області подано за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року.

12. Мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені справах № 757/43202/18, № 461/1406/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Також посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 277 ЦК України в контексті розмежування технічної похибки у анкетних даних та достовірності факту розшуку (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , що працівник Національної поліції не вжив достатніх заходів для належної ідентифікації особи - підозрюваного, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що вжиття процесуальних заходів у кримінальному провадженні стосуються саме позивача, а не іншої особи з такими самими ім`ям, прізвищем та по батькові.

15. Головне управління Національної поліції у Київській області у відзиві на касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України посилається на те, що позивач звернувся з неналежним способом захисту, оскільки оголошення позивача у розшук носить виключно процесуальний характер, а отже повинно вирішуватися у визначеному процесуальним законом порядку. Безпідставними визнає вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що компенсувати моральну шкоду має саме держава Україна, натомість у бюджетних установах Головного управління Національної поліції у Київській області та Міністерства внутрішніх справ України відсутні відповідні бюджетні асигнування.

16. У відзиві на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_1. зазначає, що доводи касаційної скарги безпідставні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивача ототожнюють з особою, щодо якої було прийняте слідчим процесуальне рішення. В зв`язку з цим вважає, що оскаржувана постанова законна, обґрунтована, а тому підлягає залишенню без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

17. Ухвалою від 03 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, витребував справу з суду першої інстанції.

18. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування правових висновків Верховного Суду, тобто на пункт 1 частини статті 389 ЦПК України.

19. Ухвалою від 26 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року.

20. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, тобто на пункт 1 частини статті 389 ЦПК України, а також на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 277 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

21. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на офіційному веб-порталі Міністерства внутрішніх справ України за посиланням http://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/ було розміщено фотографію позивача та наступні відомості: регіон (орган внутрішніх справ): Вишнівське відділення поліції Києво-Святошинського відділу ГУНП в Київській області; категорія: особа, яка переховується від органів досудового розслідування; дата зникнення: 12 березня 2021; місце зникнення: Київська, Києво-Святошинський, Чайки; прізвище: ОСОБА_1 ; Ім`я: ОСОБА_1 ; По батькові: ОСОБА_1 ; Прізвище російською: ОСОБА_1 ; Ім`я російською: ОСОБА_1 ; По батькові російською: ОСОБА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стать: чоловіча; стаття звинувачення: частина друга статті 162; запобіжний захід: не застосовувався (т. 1 а. с.45-46).

22. Вказана інформація стосовно позивача була розміщена на офіційному веб-порталі Міністерства внутрішніх справ України з 24 березня 2023 року по 17 травня 2023 року (т. 1 а. с. 47).

23. Згідно з листом Києво-Святошинської окружної прокуратури № 55-507/24 від 19 січня 2024 року у провадженні слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області перебувало кримінальне провадження № 12020115410000443 від 12 грудня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 356, частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України, обвинувальний акт у якому 24 листопада 2021 року скеровано до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду по суті. Також, 12 березня 2021 року із вищевказаного кримінального провадження виділено в інше кримінальне провадження, якому присвоєно номер 12021111050000266, матеріали стосовно, зокрема, ОСОБА_1 . Під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженню всі процесуальні рішення та дії приймались на підставі зібраних матеріалів в ході досудового розслідування у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК Укпаїни). У подальшому, 12 березня 2021 року кримінальне провадження № 12021111050000266 зупинено на підставі пункту 2 частини першої статті 280 КПК України, у зв`язку з оголошенням в розшук підозрюваних. 19 січня 2023 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12021111050000266 від 12 березня 2021 року винесено постанову про відновлення досудового розслідування та цього ж дня кримінальне провадження щодо позивача, як підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати (т. 1 а. с.109, 110).

24. Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2023 року у справі № 369/6021/23 за скаргою адвоката Корчака Я. О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , було скасовано постанову слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП у Київській області Козлова С. С. від 12 березня 2021 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111050000266 від 12 березня 2021 року (т. 1 а. с. 77-81).

25. Під час розгляду вказаної скарги, слідчим суддею було встановлено, що у матеріалах кримінального провадження міститься повістка про виклик ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на 17, 18 грудня 2020 року до приміщення службового кабінету № 19 Чайківського ВП, однак підтвердження надіслання такого повідомлення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутнє, оскільки фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» про надіслання ОСОБА_1 рекомендованого листа від 18 грудня 2020 року не містить вкладення листа, відтак слідчим не доведено факт направлення саме повістки про виклик підозрюваному. Крім того, повістки про виклик ОСОБА_1 на 08 лютого 2021 року, 10 лютого 2021 року до приміщення службового кабінету № 9 Чайківського В. П. направлені з порушенням строків повідомлення особи 07 лютого 2021 року.

26. Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що матеріали кримінального провадження не містять підтвердження того, що підозрюваний був належним чином повідомлений про виклик до слідчого чи прокурора або про неможливість вручення йому виклику до слідчого, при цьому наявні в матеріалах кримінального провадження роздруківки повісток та фіскальний чек не можуть бути підтвердженням належного повідомлення підозрюваного.

27. Крім цього, слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведено, що підозрюваний переховувався від слідства, а також, що органом досудового розслідування вживались заходи для встановлення місцезнаходження підозрюваного, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 переховується від органу досудового розслідування, а також, що органом досудового розслідування здійснювались виклики підозрюваного.

28. Як вбачається зі змісту самої постанови про зупинення досудового розслідування від 12 березня 2021 року, вказане досудове розслідування було зупинено на підставі пункту 2 частини першої статті 280 КПК України у зв`язку з розшуком ряду підозрюваних, у тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в ТОВ «Ратмир» та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 233).

29. Аналогічні відомості містяться в повідомленнях про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальних провадженнях № 12020115410000443 від 12 грудня 2020 року (т. 3 а. с. 230-232) та № 12020115410000444 від 12 грудня 2020 року (т. 3 а. с. 235-237).

30. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/004837325 від 28 червня 2023 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26 липня 2007 року і по день формування цього витягу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 50).

31. Згідно з довідкою № 23371-12.1 від 12 червня 2023 року, виданої АТ «Сенс Банк», та відомостей про трудову діяльність позивача, останній з 16 жовтня 2012 року до 10 червня 2019 року був працівником АТ «Укрсоцбанк», а з 11 червня 2019 року працює в АТ «Сенс Банк», остання займана посада - провідний аналітик Відділу внутрішньої безпеки Управління власної безпеки Департаменту безпеки АТ «Сенс Банк» (т. 1 а. с. 61-62, 63).

32. Відповідно до довідок серії ААА № 1082805 та серії ІІА № 2360760, виданих ТСЦ № 8048 РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 04 травня 2021 року та 09 березня 2021 року відповідно, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а. с. 107).

33. Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, протягом серпня 2021 року - лютого 2022 року ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України (т. 1 а. с. 74-75).

34. Також, відповідно до відповіді ТУ Служби судової охорони у м. Києві та Київській області № 41.17-706 від 04 липня 2023 року, позивач у період з жовтня 2021 року до червня 2023 року неодноразово відвідував приміщення судів у місті Києві та Київській області (т. 1 а. с. 94)

35. Згідно з відповідями КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» та Обслуговуючої дільниці № 503 цього Комунального підприємства, на адресу позивача направлялась для вручення повістка від ІНФОРМАЦІЯ_3 для звірки даних, проте будь-яких повісток від правоохоронних органів на адресу позивача не надходило (т. 1 а. с. 55-56, 59).

36. Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» від 23 червня 2023 року № 24888-04, за період часу з 01 грудня 2020 року до 22 червня 2023 року будь-які повістки /виклики з органів Національної поліції чи прокуратури для вручення позивачу за місцем роботи не надходили (т. 1 а. с. 66).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд

37. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

38. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

39. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

40. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

41. Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

42. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

43. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

44. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

45. Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

46. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

47. У цій справі предметом позову є вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 грн.

48. Крім цього, предметом позову є вимога немайнового характеру про спростування державою недостовірної інформації та в цій частині справа є незначної складності і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

49. У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

50. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

51. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).

52. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про стягнення грошових коштів - сумою яка стягується.

53. З матеріалів справи встановлено, що ціна позову за майновою вимогою становить 1 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000 грн).

54. Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою відповідно до закону, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

55. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

56. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

57. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

58. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

60. У касаційній скарзі заявника відсутні посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

61. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

62. Доводи про порушення норм процесуального права, після надходження справи та її перевірки не підтвердились.

63. Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що ця справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

64. З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

65. Під час підготовки доповіді суддею-доповідачем та проведення попереднього розгляду справи колегією суддів встановлено, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в частині позовної вимоги про зобов`язання держави спростувати недостовірну інформацію справа є незначної складності, а отже судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

66. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року та касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року.

67. Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

68. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

69. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

70. Оскільки касаційне провадження підлягає закриттю, немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року та касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров