ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
"15" вересня 2026 р. справа № 300/8885/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.02.2026 по справі №300/8885/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
Рішенням суду від 12.02.2026 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у період з 01.03.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.09.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у період з 01.03.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.09.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №300/8885/25 повернуто скаржнику.
10.08.2026 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.02.2026 по справі №300/8885/25, в якій просить таке скасувати, а у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Слюзар Тарас Ігорович, до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - відмовити повністю (а.с. 58-64).
В обґрунтування заяви зазначено, що при вирішенні спору в частині періоду з 18.06.2025 по 09.09.2025 суд врахував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» визнано протиправним та нечинним. Однак, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку заявника, вказане є підставою для перегляду рішення суду від 12.02.2026 у цій справі відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку із цим просить скасувати рішення суду від 12.02.2026 у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з розпорядженням від 10.08.2026 №952 призначено повторний автоматизований розподіл справи №300/8885/25 у зв`язку із перебуванням судді Матуляка Я.П. у відпустці (а.с. 79).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 10.08.2026 головуючим суддею по даній справі призначено Кафарського В.В. (а.с. 80).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження за заявою Військової частини НОМЕР_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2026 о 10:00 (а.с. 81-82).
27.08.2026 представник позивача подав суду заперечення на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у яких просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду від 12.02.2026 по справі №300/8885/25 в силі (а.с. 91-94).
У судове засідання, призначене на 15.09.2026, учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Відповідно до частин 1-2 ст. 368 КАС України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Так, дослідивши доводи учасників справи у поданих заявах по суті та наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Отже, для застосування вказаної процесуальної норми недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається. Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі №826/5170/15 зазначив, що при вирішенні питання про перегляд судового рішення з такої підстави суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень. Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною у випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням чи виходив із нього та прийнято новий судовий акт, протилежний за змістом скасованому, або саме скасування такого акта означає протилежне вирішення відповідного питання.
Як слідує зі змісту рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026, при вирішенні спору суд врахував положення пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», положення чи зміни до якого (в тому числі і зміни, внесені постановою КМУ №481 від 12.05.2023) переглядались у судовому порядку на предмет їх законності.
При цьому, суд зауважує, що у тексті рішення від 12.02.2026 немає жодного посилання на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким, у свою чергу, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Разом із цим, суд звертає увагу, що саме по собі врахування вказаних судових рішень при визначенні нормативного регулювання не свідчить про те, що такі рішення мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи та стали підставою для ухвалення рішення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Так, у справі №320/29450/24 вирішувався спір щодо правомірності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Водночас у межах вказаної справи не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_2 , не встановлювалися обставини проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також наявності у Військової частини НОМЕР_2 обов`язку здійснити відповідний перерахунок.
Отже, встановлені у справі №320/29450/24 обставини не мали преюдиційного значення для вирішення справи №300/8885/25.
Постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 не змінила та не спростувала фактичних обставин правовідносин між сторонами справи №300/8885/25, встановлених судом при ухваленні рішення від 12.02.2026.
Також суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі №9901/819/18 зазначила, що вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акту, не посилаючись прямо на нього.
Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, відповідає закріпленому у статті 129 Конституції України такому принципу судочинства як обов`язковість судового рішення та має на меті також гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень).
Водночас, в рішенні від 12.02.2026 в справі №300/8885/25, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та про перегляд якого просить відповідач за нововиявленими обставинами, суд не спирався, як уже зазначено, як на виключні висновки для задоволення позову на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24.
Суд в рішенні від 12.02.2026 в справі №300/8885/25 зробив самостійні висновки, надав оцінку доводам сторін, зокрема, суд також врахував, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
З огляду на наведене, суд зазначає, що фактично доводи заявника ґрунтуються на тому, що після ухвалення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 надав іншу правову оцінку правомірності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (яким внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, положення якої враховувались судом у рішенні від 12.02.2026) та повноваженням Кабінету Міністрів України щодо встановлення розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення.
Однак інша правова оцінка відповідного нормативного регулювання, сформована судом касаційної інстанції після ухвалення судового рішення, не змінює характеру спірних правовідносин та не свідчить про скасування судового рішення, яке мало преюдиційне значення і стало підставою для ухвалення рішення у справі №300/8885/25.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16.02.2023 у справі №9901/57/19 зазначила, що нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин та обставин, що змінилися після ухвалення судового рішення. Не вважаються нововиявленими обставини, які виникли після ухвалення судового рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Отже, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а наголосила на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata, тобто остаточності судового рішення, та недопустимість використання процедури перегляду остаточного судового рішення як замаскованої процедури його оскарження.
Суд враховує, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 набрало законної сили 15.04.2026 після повернення Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з неусуненням її недоліків.
Відтак процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися для повторного вирішення спору після набрання судовим рішенням законної сили за відсутності визначених статтею 361 КАС України підстав.
За таких обставин суд дійшов висновку, що скасування постановою Верховного Суду від 16.07.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 не утворює передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №300/8885/25 за нововиявленими обставинами.
Наведені заявником доводи по суті спрямовані на перегляд правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням правового висновку Верховного Суду, сформованого після ухвалення рішення у цій справі, що не відповідає правовій природі інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
Отже, підстави для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_2 про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 за нововиявленими обставинами відсутні.
У відповідності до положень частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.02.2026 по справі №300/8885/25 - відмовити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі №300/8885/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Представнику позивача і відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.