Справа № 756/10583/19
Провадження № 6/756/984/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
за участі секретаря - Донеско А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , третя особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відстрочку виконання рішення суду-
в с т а н о в и в :
У липні 2026 року заявник, через свого представника звернувся до суду із про відстрочку виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року у справі №756/10583/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розмір аліментів.
В обґрунтування заяви зазначив, що судовим наказом від 7 червня 2018 року у справі №756/5114/18 прийнято рішення про стягування на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 всіх його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року у справі №756/10583/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розмір аліментів, зменшено розмір аліментів до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з моменту набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Рішення набрало законної сили 21 січня 2020 року.
На підставі зазначеного рішення Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/10583/19 від 30 січня 2020 року.
Станом на 5 червня 2026 року заборгованість за зазначеним виконавчим документом становить 236 568 грн 23 коп.
15 листопада 2025 року заявник переніс захворювання, що підтверджується виписним епікризом КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», внаслідок чого він неодноразово проходив стаціонарне лікування у медичних закладах, перебував на тривалій медикаментозній терапії, та наразі проходить реабілітацію. Зазначає, що такі обставини істотно обмежують його працездатність та можливість отримувати стабільний дохід.
Також він постійно несе витрати на забезпечення базових потреб, зокрема, оплату комунально-житлових послуг, придбання продуктів харчування тощо. Відповідно до відомостей отриманий ОСОБА_3 дохід за період січень-квітень 2026 року становить 23 022 грн 15 коп. щомісячно, а у травні 2026 року - 32 467 грн 53 коп.
Оскільки, заявник не заперечує наявність аліментного зобов`язання та суми боргу за ним, однак саме його тяжкий стан здоров`я є об`єктивною причиною неможливістю належного виконання рішення суду, у зв`язку з чим він звернувся до суду із зазначеною заявою.
Стягувач ОСОБА_2 подала заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, у які зазначила, що з січня 2024 року ОСОБА_1 не виконує рішення суду та не сплачує аліменти, хоча протягом усього періоду є військовослужбовцем та отримує доходи. Також зазначила, що рішення суду ухвалено 26 листопада 2019 року, а зазначену заяву ОСОБА_1 подав у липні 2026 року, тобто з порушення строку передбаченого частино 5 статті 435 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні такої заяви.
В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, про місце, дату та час засідання повідомлялися належним чином. При цьому представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи без його та заявника участі.
У судове засідання стягувач ОСОБА_2 та її представник не з`явилися, про місце, дату та час засідання повідомлялися належним чином. При цьому представник стягувача подав до суду заяву про розгляд справи без його та стягувача участі.
Державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час засідання повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
7 червня 2018 року Оболонським районним судом у м. Києві видано судовий наказ у справі №756/5114/18 про стягування на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 всіх його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року у справі №756/10583/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розмір аліментів, зменшено розмір аліментів до 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з моменту набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Рішення набрало законної сили 26 листопада 2019 року.
На підставі зазначеного рішення Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/10583/19 від 30 січня 2020 року.
Постановою державного виконавця Печерського районного ВДВС у м. Києві Петрухно С.О. від 8 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61724207 з примусового виконання виконавчого листа №755/10583/19 від 30 січня 2020 року.
Станом на 5 червня 2026 року заборгованість за зазначеним виконавчим документом становить 236 568 грн 23 коп.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується супровідним листом та довідкою про доходи з яких стягуються аліменти №253/788 від 27 липня 2026 року, яка видана командиром військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу отриманий ОСОБА_3 дохід за період січень-квітень 2026 року становить 23 022 грн 15 коп. щомісячно, а у травні 2026 року - 32 467 грн 53 коп.
Встановлено, що з 15 листопада 2025 року заявник має тяжкий стан здоров`я, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, виписним епікризом КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», консультативним висновком Головного військового клінічного госпіталю від 9 червня 2026 року, медичними картками стаціонарного хворого №2714 та №6510, направленням на стаціонарне лікування №4938 від 27 травня 2026 року, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2714, та іншими медичними документами.
Витрати на лікування та на забезпечення базових потреб ОСОБА_1 підтверджуються численними платіжними інструкціями, квитанціями, фіскальними чеками, які додані до матеріалів заяви.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України).
За статтею 5 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша); у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтею 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі Іммобіліаре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п. 66).
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 1989 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Відповідно до приписів статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 5 статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Під розстрочкою розуміється виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
У постанові від 3 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 824/50/22 дійшов таких висновків: «Враховуючи, що судове рішення, виконання якого просить відстрочити заявник, ухвалено 02 серпня 2022 року, а з відповідно заявою АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» звернувся до суду у травні 2024 року, тобто більше ніж через один рік з дня ухвалення судового рішення (майже через 2 роки), то в її задоволенні слід відмовити, оскільки положення частини п`ятої статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.
До подібних висновків у пункті 56 постанови від 16 жовтня 2020 року дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2912/15.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до матеріалів справи, рішення Оболонського районного суду м. Києва ухвалено 26 листопада 2019 року, а із заявою про відстрочення його виконання ОСОБА_1 звернувся до суду у липня 2026 року, тобто з пропуском визначеного частиною 5 статті 435 ЦПК України строку на вчинення відповідної процесуальної дії - надання відстрочення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення.
З огляду на те, що заявник звернувся до суду з вказаною заявою поза межами встановленого процесуальним законом строку для відстрочення рішення суду, суд вважає, що наведені заявником підстави для відстрочення виконання судового рішення за наведених обставин оцінці не підлягають.
На підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтею 5, 10, 18, 258-260, 263, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 14 вересня 2026 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА