Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
15 вересня 2026 р. Справа № 520/28745/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 27.06.2025;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2018 по 27.06.2025.
В адміністративному позові міститься клопотання:
- поновити строк звернення до суду щодо ненарахування пенсійних виплат позивачу з 01.03.2018 року по 27.06.2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та має статус внутрішньо переміщеної особи.
У межах цього спору позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування їй пенсії за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити пенсію за вказаний період.
Отже, позовні вимоги стосуються нарахування та виплати пенсії за минулий період, початок якого позивач пов`язує з 01.03.2018.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, тому відсутність її нарахування та виплати за відповідний місяць є обставиною, про яку пенсіонер повинен був дізнатися під час неотримання чергової пенсійної виплати. Відтак про стверджуване порушення свого права щодо ненарахування та невиплати пенсії з 01.03.2018 позивач повинна була дізнаватися під час неотримання пенсії за кожний відповідний місяць.
Водночас із цим позовом представник позивача звернувся до суду лише 10.09.2026, тобто після закінчення встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених вимог за період з 01.03.2018 по 27.06.2025.
З доданого до позовної заяви листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вбачається, що він наданий за результатами розгляду скарги позивача від 20.07.2026, зареєстрованої відповідачем 21.07.2026.
Проте звернення позивача до пенсійного органу в липні 2026 року та отримання відповіді на таке звернення не змінюють моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про ненарахування та невиплату їй щомісячних пенсійних виплат упродовж 2018- 2025 років.
Зазначені обставини свідчать лише про час, коли позивач почала вчиняти активні дії, спрямовані на з`ясування стану свого пенсійного забезпечення та реалізацію права на судовий захист, однак не є початком нового строку звернення до суду щодо порушень, які, за твердженням позивача, виникли з 01.03.2018.
При цьому будь-яких відомостей про те, що позивач без зайвих зволікань та в розумний строк після неотримання пенсійних виплат зверталася до пенсійного органу з метою з`ясування причин їх ненарахування чи невиплати, позовна заява та додані до неї документи не містять.
Суд також ураховує, що у листі відповідача зазначено про поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу з 28.06.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №200/10315/25, яке набрало законної сили 09.07.2026. Отже, наявні матеріали свідчать про вчинення позивачем дій щодо судового захисту своїх пенсійних прав, однак позовна заява не містить пояснень щодо предмета та підстав спору у справі №200/10315/25, а також причин, з яких вимоги про нарахування та виплату пенсії за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 не були заявлені раніше.
Щодо можливості застосування положень частини другої статті 46 Закону №1058-IV суд зазначає, що виплата пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком допускається за умови, що відповідні суми були нараховані пенсійним органом, але не отримані пенсіонером з вини органу, який призначає і виплачує пенсію.
Натомість у поданому позові представник позивача стверджує саме про ненарахування пенсії та просить зобов`язати відповідача спочатку нарахувати відповідні суми за період з 01.03.2018 по 27.06.2025, а потім їх виплатити. Відомостей про існування визначеної та визнаної пенсійним органом суми заборгованості за весь заявлений період позовна заява не містить.
В адміністративному позові представник позивача просить поновити строк звернення до суду щодо ненарахування пенсійних виплат за період з 01.03.2018 по 27.06.2025.
Разом із тим зазначене клопотання містить лише прохання про поновлення пропущеного строку. Жодних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, у ньому не наведено. Представником позивача не зазначено, які саме об`єктивні та незалежні від волі позивача перешкоди існували, протягом якого періоду вони діяли та яким чином унеможливлювали звернення до суду в межах установленого законом строку.
Суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Позивачем не наведено конкретних обставин, пов`язаних із таким статусом, які фактично унеможливлювали звернення до суду, та не надано доказів існування відповідних перешкод протягом усього періоду пропуску строку.
Отже, представником позивача не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на те, що викладене в адміністративному позові клопотання не містить обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, позовну заяву належить залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
У разі неподання позивачем у встановлений судом строк належно обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або визнання зазначених у такій заяві підстав неповажними позовна заява підлягатиме поверненню відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
В адміністративному позові представник позивача просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, позивач належить до визначених цією нормою категорій осіб або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю.
Отже, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду та вирішується з урахуванням майнового стану заявника, обов`язок доведення якого покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У поданому клопотанні представник позивача не навів жодних обставин на обґрунтування неможливості сплати позивачем судового збору під час звернення до суду та не зазначив, у чому саме полягає її скрутний майновий стан.
За таких обставин клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі не містить належного обґрунтування, які б давали суду можливість оцінити майновий стан позивача і встановити наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Водночас відсутність належного обґрунтування клопотання, якими воно обумовлене, не позбавляє позивача права усунути зазначений недолік шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору із зазначенням конкретних причин, з яких позивач не може сплатити судовий збір під час звернення до суду.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що адміністративний позов подано представником позивача в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Отже, за подання цього адміністративного позову позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн Ч 0,4 Ч 0,8).
Документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі до позовної заяви не додано.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог частини третьої статті 161 КАС України, що є підставою для залишення її без руху.
Для усунення зазначеного недоліку позивачу необхідно надати до суду:
- обґрунтоване клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору із зазначенням конкретних обставин, які унеможливлюють його сплату під час звернення до суду або
- документ про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн за за наступними реквізитами:
"отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або документи, що підтверджують право заявника на звільнення від сплати судового збору відповідно до закону".
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за період з 01.03.2018 по 27.06.2025 із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- обґрунтоване клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору із зазначенням конкретних обставин, які унеможливлюють його сплату під час звернення до суду або документ про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.
Роз`яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Полях