Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
15 вересня 2026 р. Справа № 520/29090/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника - полковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Мізюк Ірина Леонідівна в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника - полковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя дійшла висновку про те, що зазначений позов необхідно повернути позивачу на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Дієздатність громадянина, зокрема, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (надалі - Закон України «Про нотаріат»), що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Отже, КАС України прямо передбачено, що довіреність на представництво фізичної особи повинна бути завіреною або нотаріусом, або іншою особою у визначених законом випадках (зокрема, начальниками госпіталю, лікувальних закладів, установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, командирами військових частин тощо).
Вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною. Винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;
2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з`єднань, установ або військово-навчальних закладів;
3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;
4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.
Крім цього, винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами визначені у ч. 3 ст. 245 ЦК України.
При цьому положення ч. 5 ст. 60 КАС України встановлюють, що підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України).
Із наведеного слідує, що інститут представництва інтересів фізичної особи за довіреністю у суді безпосередньо корелює із положеннями цивільного законодавства, яке регламентує порядок виникнення, здійснення та припинення представництва за довіреністю.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 1 та абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.
Відповідно до ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.
Судом встановлено, що позов в інтересах ОСОБА_1 подано до Харківського окружного адміністративного суду Мізюк Іриною Леонідівною та підписано нею, на підтвердження повноважень якої додано копію довіреності від 03.09.2026, яка не посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Отже, доказів належного уповноваження Мізюк Ірина Леонідівна в якості представника Мізюка Станіслава Володимировича матеріали позовної заяви не містять.
Враховуючи наведене, суддя висновує, що доказів належного уповноваження Мізюк Ірини Леонідівни на вчинення процесуальних дій в суді від імені ОСОБА_1 у розумінні ч. 2 ст. 59 КАС України до позову не додано.
Таким чином, позовна заява, є такою, що не підписана повноважною особою учасника процесу, оскільки, не виражає особисту волю особи, яка здійснила такий підпис, про намір захисту порушених прав, що є підставою для застосування відповідних наслідків (повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду).
Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду 26.06.2019 по справі №620/3858/18 та 16.03.2020 по справі №640/5124/19.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на те, що заява не містить підпису особи, яку зазначено представником заявника, суддя доходить висновку про недодержанням заявником вимог ст.169 КАС України та наявність підстав для повернення цієї заяви.
Згідно ч.5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 169, 256, 294, 295 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Рубан В.В.