Справа № 595/1165/26
Провадження № 2/595/686/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Тхорик І.І.
з участю секретаря судового засідання Єдинак Л.С.
представника позивача, адвоката Яворського А.В.
представника відповідача, адвоката Тарчинської Л.Я.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Яворський А.В., звернулася в суд із даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачки на її користь безпідставно набутих грошових коштів в сумі 5000 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2026 року по даній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
07 вересня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тарчинської Л.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить закрити провадження у справі. Зазначає, що 03 липня 2026 року позивачкою було здійснено переказ грошових коштів у сумі 5000 грн на банківський рахунок відповідачки. Відповідачка не заперечує факту такого зарахування, однак зазначає, що на момент його здійснення вона не знала про надходження коштів. Грошові кошти були зараховані на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», якою відповідачка фактично не користувалася та не здійснювала за нею жодних операцій. Відповідачка також не мала на своєму мобільному телефоні встановленого застосунку «Приват24», у зв`язку з чим не отримувала оперативної інформації про рух коштів за відповідним рахунком. Ця обставина підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2025 по 26.08.2026. Із зазначеної виписки вбачається, що за відповідною карткою протягом зазначеного періоду не здійснювалися операції в магазинах та мережі Інтернет, через банкомати чи шляхом переказів, а 5000 грн були зараховані лише у липні 2026 року. Отже, відповідачка не лише не користувалася спірними коштами, а й об`єктивно не могла знати про їх надходження. Як уже зазначалося, відповідачка не була обізнана про зарахування на її банківський рахунок грошових коштів у сумі 5000 грн, оскільки фактично не користувалася відповідною карткою АТ КБ «ПриватБанк» та не мала встановленого на телефоні мобільного застосунку «Приват24». При цьому, відповідачка неодноразово отримувала телефонні дзвінки від різних мікрофінансових організацій із вимогами щодо повернення кредитних коштів, яких вона не отримувала. Це було пов`язано з тим, що відповідачка придбала номер телефону, який, очевидно, раніше належав іншій особі. За таких обставин телефонний дзвінок із повідомленням про, нібито, помилкове зарахування коштів об`єктивно не міг бути сприйнятий відповідачкою як належне та достовірне повідомлення про виникнення у неї обов`язку повернути кошти. Більше того, після такого дзвінка відповідачка перевірила банківську картку АТ «Ощадбанк», якою вона фактично користується, однак жодного надходження в сумі 5000 грн не виявила. Саме тому вона дійшла обґрунтованого висновку, що отриманий телефонний дзвінок є черговою спробою шахрайства. За таких обставин позивачка, маючи намір отримати назад помилково перераховані кошти, мала можливість звернутися до відповідачки з письмовою вимогою, у якій зазначити дату та суму помилкового платежу, реквізити рахунку, на який були перераховані кошти, та надати підтвердження здійснення такого платежу. Однак, жодної письмової вимоги про повернення коштів відповідачці направлено не було. Таким чином, відповідачка була позбавлена реальної можливості належним чином ідентифікувати вимогу позивачки та добровільно врегулювати питання щодо повернення коштів у позасудовому порядку. У даному випадку позивачка, не забезпечивши належного повідомлення відповідачки про помилкове зарахування коштів та не направивши їй письмової вимоги, фактично позбавила відповідачку можливості добровільно виконати обов`язок щодо повернення коштів до звернення до суду. При цьому відповідачка не заперечує того, що позивачка, за її твердженням, намагалася зв`язатися з нею телефоном. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи - численних дзвінків на її номер від мікрофінансових організацій із вимогами щодо чужих кредитних зобов`язань, а також відсутності коштів на картці АТ «Ощадбанк», якою відповідачка користувалася, такий телефонний дзвінок не міг забезпечити належного інформування відповідачки про існування реального майнового зобов`язання. Більше того, із самої позовної заяви вбачається, що позивачка була обізнана з тим, що відповідачка не погоджується із твердженням про отримання коштів та вважає телефонне звернення шахрайським. Отже, за наявності такої ситуації позивачка могла та повинна була використати більш надійний спосіб повідомлення відповідачки, а саме, шляхом направлення письмової вимоги з належними доказами здійснення платежу. Натомість, позивачка безпосередньо звернулася до суду із вимогою про стягнення 5000 грн, хоча спір міг бути врегульований без звернення до суду. Після отримання позовної заяви відповідачка самостійно встановила застосунок «Приват24», перевірила наявність рахунку та виявила на ньому кошти в сумі 5000 грн. Після того, як їй стало достовірно відомо про помилкове зарахування коштів, відповідачка добровільно повернула позивачці всю суму. Отже, поведінка відповідачки свідчить не про ухилення від виконання обов`язку, а навпаки, про її готовність добровільно врегулювати питання після отримання достовірної інформації про помилкове зарахування коштів. Водночас, саме поведінка позивачки, яка не забезпечила належного повідомлення відповідачки та не направила їй письмової вимоги перед зверненням до суду, призвела до виникнення судового спору, якого можна було уникнути. У зв`язку з цим відповідачка вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен надати належну оцінку діям позивачки щодо досудового врегулювання спору та врахувати, що відповідачка не мала об`єктивної можливості усвідомити факт отримання коштів до моменту отримання належної інформації про це. Таким чином, вважає, що відсутні підстави покладати на відповідачку негативні наслідки поведінки позивачки, яка не використала реальної можливості врегулювати спір у досудовому порядку. У цій справі відповідачка не заперечує свого обов`язку повернути кошти, які були помилково зараховані на її рахунок. Проте, істотне значення має те, що відповідачка не знала про надходження коштів, не користувалася банківською карткою, на яку вони були зараховані, не використовувала 5000 грн, а після отримання позовної заяви перевірила інформацію щодо свого рахунку, встановивши застосунок «Приват24» та добровільно повернула позивачці 5000 грн. Тобто, після того, як відповідачка отримала достовірну інформацію про помилкове зарахування коштів, вона не ухилялася від виконання свого обов`язку, а навпаки, виконала його добровільно. Відповідно, станом на сьогодні відсутній предмет спору, у зв`язку з чим просить провадження у справі закрити.
09 вересня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яворського А.В. надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій він просить закрити провадження у цивільній справі №595/1165/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 5000 грн, набутих без достатньої правової підстави на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі. Окрім того, просить стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3250,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 665,60 грн судового збору. Також просить повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665,60 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №906Р-236Р-10СР-941В від 11.08.2026, виданою АТ «Універсал Банк». Заяву мотивує тим, що після подання позовної заяви, відкриття судом провадження у цій справі, на картковий рахунок позивачки надійшли від відповідачки 5000 грн, як повернення помилково надісланих коштів, що підтверджується відомостями з банку. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Таким чином, так як юридичний спір між сторонами вичерпано саме після звернення ОСОБА_1 за правничою допомогою, і після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі, то провадження по її розгляду підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв`язку з відсутністю предмету спору. Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Таким чином, позивачкою понесено витрати на правничу допомогу 3250 грн. У п.1.2. Договору про надання правничої допомоги від 23.01.2025 клієнт зобов`язується виплачувати Адвокатському об`єднанню гонорар за виконання доручення в розмірі: 2500 грн - за підготовку та подання позовної заяви; 750 грн - за участь у судовому засіданні у формі відеозв`язку; додаткова робота, пов`язана з підготовкою: заяв по суті, заяв, клопотань, скарг, запитів, тощо - їх формування та направлення відповідно до вимог процесуального законодавства, тощо - одна година роботи адвокатського об`єднання в особі одного чи кількох адвокатів - 750 грн. Тобто, в цьому пункті договору ними встановлений фіксований гонорар за підготовку і подання позовної заяви в розмірі 2500 грн та за судове засідання в режимі відеоконференції - 750 грн, в якому враховано складність справи, кваліфікації і досвід адвоката, зайнятість адвокатського об`єднання, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений час, а також цей розмір гонорару є мінімальним у справах такого роду, і відповідає усталеній судовій практиці. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином, у зв`язку із фактичним визнанням відповідачкою позовних вимог, з неї в користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн /2 = 665,60 грн. Решта 665,60 грн судового збору підлягає поверненню позивачці з державного бюджету.
Сторони в судове засідання не прибули.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яворський А.В., будучи присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, просив провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору. Також просив стягнути з відповідачки на користь позивачки понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3250,00 грн та 665,60 грн сплаченого судового збору. Окрім того, повернути позивачці з державного бюджету 665,60 грн сплаченого судового збору.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тарчинська Л.Я. в судовому засіданні просить провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Вважає, що відсутні підстави стягнення з відповідачки на користь позивачки понесених судових витрат з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що предметом пред`явленого позову є стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 5000,00 грн.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, що узгоджується з позицією Верховного Суду справа № 638/3792/20.
Зважаючи на те, що відповідач повернула кошти ОСОБА_1 в сумі 5000,00 грн, що стверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.05033726500.1 від 07.09.2026, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору.
На підставі викладеного суд вважає можливим закрити провадження в даній цивільній справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Разом з тим, суд роз`яснює положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до яких у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, тобто правовою підставою для закриття провадження у справі у цьому випадку має бути п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом).
Разом з тим, представник позивача подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд дійшов висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідачки на користь позивачки понесених нею судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20), де зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій не врахували положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні зі статтею 255 ЦПК України, а тому дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) є, відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
Таким чином, враховуючи те, що представник позивача просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки понесених нею судових витрат відсутні.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» № 906Р-236Р-10СР-941В від 11.08.2026.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 255, 256, 260, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яворського Андрія Васильовича про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави - закрити.
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп., згідно платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» № 906Р-236Р-10СР-941В від 11.08.2026.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І. І. Тхорик