15.09.2026
єдиний унікальний номер справи 531/1954/26
номер провадження 2-з/531/19/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Карлівка
Суддя Карлівського районного суду Полтавської області Фисун Л.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 531/1954/26,
встановила:
14 вересня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 531/1954/26, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 531/1954/26 шляхом встановлення тимчасового обмеження малолітньої дитини - ОСОБА_2 , у праві виїзду за межі України до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили. Заборонити Державній прикордонній службі України (ГПСУ) здійснювати пропуск малолітнього ОСОБА_2 через державний кордон України без офіційної нотаріальної згоди або особистої присутності. батька - ОСОБА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що в провадженні Карлівського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 531/1954/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Звертаючись до суду, Позивач ОСОБА_3 вчинила свідоме правопорушення та введення суду в оману: вона подала позов у порядку спрощеного позовного провадження, навмисно приховавши від суду факт наявності у шлюбі спільної малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 . На даний час між ним та позивачем існує спір щодо виховання, утримання та визначення місця проживання дитини. Позивач уже понад 4 місяці протиправно приховує від нього дитину. 12 вересня 2026 року, користуючись тим, що рішення про розірвання шлюбу ще не ухвалено, позивач вчиняє екстрені та таємні дії, з метою вивезення дитини за межі юрисдикції судів України. Позивачем придбано квитки на міжнародний автобусний рейс «Дніпро- Варшава» маршрут слідування передбачає перетин кордону через КПП «Ягодин».
Заява розглядається в порядку статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення учасників справи.
Вивчивши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина перша, друга статті 149 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вимогою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову та доданих матеріалів, в провадженні Карлівського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 531/1954/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
За вказаних обставин, суд вважає, що заявником не доведено, яким чином незастосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду про розірвання шлюбу.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що заявником не наведено жодних підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про розірвання шлюбу, а тому суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149-150,153,260 ЦПК України, суддя,
у х в а л и л а:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 531/1954/26- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.С. Фисун