УХВАЛА
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа №120/14640/25
адміністративне провадження № К/990/40043/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Семенчук Оксана Антонівна, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 23.06.2017, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
- зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 23.06.2017, відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року в розмірі 92299, 03 грн;
- визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 , які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2017; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 - 2017; грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2013-2017; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012-2017; грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2017, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 23.06.2017, відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 №159 (далі - Порядок № 159).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2026 адміністративний позов задоволено частково:
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 23.06.2017, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889);
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, з урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2017 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2012-2017 роки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2017 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2012-2017 роки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 23.06.2017 за весь час затримки виплати, а саме за період з 25.07.2012 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2026 скасовано в частині:
- визнання протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 01.12.2015;
- зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 01.12.2015, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2015 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2012-2015 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов`язання В/ч НОМЕР_1 перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013-2015 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2012-2015 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 01.12.2015 за весь час затримки виплати, а саме за період з 25.07.2012 по 01.12.2015.
Прийнято у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
У решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2026 залишено без змін.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач, в інтересах якого діє адвокатка Семенчук О.А., звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та (виклику) повідомлення учасників справи.
За частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що судові рішення того самого Сьомого апеляційного адміністративного суду у тотожних (подібних) правовідносинах (індексація грошового забезпечення військовослужбовців / прикордонників із застосуванням базового місяця - січень 2008) мають відмінний від оскаржуваної постанови правовий висновок.
Водночас, Суд вважає необґрунтованими такі доводи скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження він не зазначив, для розгляду якої саме конкретної іншої справи встановлені у цій справі № 120/14640/25 обставини матимуть преюдиційне значення, та не обґрунтував, яким чином позбавлений можливості спростувати ці обставини і як вони впливають на вирішення спору у такій іншій справі.
Суд зазначає, що лише загальні посилання на наявність інших рішень Сьомого апеляційного адміністративного суду у схожих справах, за відсутності вмотивованих аргументів щодо наявності преюдиційного зв`язку з іншим судовим процесом, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з посиланням на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Враховуючи, що справа № 120/14640/25 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Проте касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо наявності підстав, передбачених у частині п`ятій статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 пункту 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Отже, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та необхідності формування такого висновку саме у цій справі, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Як слідує із змісту оскаржуваної постанови, Сьомий апеляційний адміністративний суд вказав про помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 01.12.2015 виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 рік.
Такий висновок не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2023 у справі № 380/15640/21, у якій суд касаційної інстанції вказав про те, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Так, для прикладу, абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Зрештою, пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Тож до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості правового регулювання обчислення індексації грошового доходу Верховний Суд уже звертав увагу також у постанові від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21.
Між тим аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржник фактично висловлює незгоду з установленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та здійсненою ним оцінкою доказів щодо правильності визначення базового місяця та наявності нарахування індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2012 по 01.12.2015. При цьому зі змісту поданої касаційної скарги вбачається відсутність будь-яких посилань на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, зокрема передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Посилання скаржника у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Як вже зазначено раніше, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів попередніх інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених частиною четвертою у взаємозв`язку з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстав для відкриття касаційного провадження немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Семенчук Оксана Антонівна, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк