УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/5367/26
адміністративне провадження №К/990/41449/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2026 у справі №380/5367/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року після нарахування індексакції, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з обмеженням максимального розміру;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 після нарахування індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 при її перерахунку з 01.03.2026 та зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату з урахуванням індексації без застосування такого обмеження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2026, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 07.09.2026, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просило ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
При вирішенні питання щодо відповідності касаційної скарги положенням статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) колегією суддів з`ясовано наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень Суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги Судом з`ясовано, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №380/5367/26, та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд наголошує, що касаційний суд є судом права, а не факту. Межі касаційного перегляду чітко обмежені процесуальним законом, тому обов`язок належного визначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження покладається виключно на скаржника.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Зміни в законодавстві, запроваджені з метою реформування касаційного провадження, суттєво обмежили можливість безпідставного перегляду судових рішень. Наразі належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є обов`язковою процесуальною умовою для відкриття касаційного провадження.
Саме лише загальне посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, викладення незгоди з висновками судів, або ж цитування нормативно-правових актів і переказ фактичних обставин справи без чіткого зв`язку з конкретними пунктами частини четвертої статті 328 КАС України, не є належним виконанням вимог процесуального закону.
Зокрема, відсутність у тексті скарги чіткого зазначення конкретних пунктів (чи пункту) частини четвертої статті 328 КАС України та належної аргументації щодо кожного з них, позбавляє Суд процесуальної можливості перевірити доводи скаржника, оскільки Верховний Суд не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження замість учасника справи. Верховний Суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою доповнювати касаційну скаргу обґрунтуванням, яке в ній відсутнє, оскільки це порушувало б принцип диспозитивності адміністративного судочинства (стаття 9 КАС України) та принцип рівності сторін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що умови прийнятності касаційних скарг у національних законодавствах можуть бути більш суворими, ніж для звичайних апеляцій (пункт 38 рішення у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року; пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, заява №35921/97). Застосування передбачених законом процесуальних обмежень та вимог щодо оформлення скарг є легітимною метою в контексті забезпечення дотримання принципу правової визначеності та належного здійснення правосуддя (пункт 45 рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95).
Таким чином, невиконання скаржником імперативних вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України є недоліком, який перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження і є підставою для залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 332 КАС України.
З огляду на викладене, відповідачу слід навести підстави касаційного оскарження з їх належним обґрунтуванням.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом направлення до суду касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження.
У випадку неусунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2026 у справі №380/5367/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту вручення цієї ухвали для усунення встановлених судом недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа