УХВАЛА
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 440/5592/25
адміністративне провадження № К/990/39087/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №440/5592/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа - Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 19.08.2026 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №440/5592/25, ухвалити нову постанову, якою справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Одночасно з поданням касаційної скарги відповідач заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі, та навів підстави, які, на його думку, зумовили пропуск процесуального строку на звернення до суду, визначеного статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, скаржник послався на те, що первинно касаційну скаргу у цій справі було подано в межах установленого законом строку, а також на те, що Верховний Суд постановляв ухвали про повернення раніше поданих ним касаційних скарг із роз`ясненням права на повторне звернення до суду касаційної інстанції після усунення виявлених недоліків.
На думку відповідача, повторне подання касаційної скарги об`єктивно призводить до пропуску строку касаційного оскарження, однак за обставин цієї справи таке звернення узгоджується з принципом юридичної визначеності та свідчить про добросовісну реалізацію контролюючим органом права на касаційне оскарження.
На обґрунтування цієї позиції скаржник зазначав, що його дії були спрямовані виключно на усунення недоліків, вказаних судом касаційної інстанції, та реалізацію права на перегляд судових рішень у касаційному порядку. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду, він наголошував на відсутності зловживання процесуальними правами, що, на його переконання, підтверджується урахуванням зауважень, викладених у попередніх ухвалах Верховного Суду, та оперативним повторним зверненням до суду після повернення касаційних скарг у межах річного строку, визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Законів України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про судоустрій і статус суддів» та норми КАС України, скаржник просив визнати наведені обставини поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 31.08.2026 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану відповідачем касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.
Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати до суду: уточнену касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження має бути викладено з урахуванням роз`яснень наданих Верховним Судом; документа про сплату судового збору в розмірі 4067,61грн за подання касаційної скарги у цій справі.
Тобто, залишаючи подану відповідачем касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.
У зв`язку з наявністю у Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 31.08.2026 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 31.08.2026) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 31.08.2026 о 19:44год.
Таким чином, останнім днем для виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху, з урахуванням приписів абзацу 2 частини шостої статті 251 КАС України, був день із датою 11.09.2026.
Натомість ані до закінчення строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 31.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху, ані станом на момент постановлення цієї ухвали скаржник не скористався наданим йому процесуальним правом та не звернувся до суду касаційної інстанції із заявою (клопотанням) про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій (якому) навів би інші поважні причини його пропуску, якщо такі існували.
Так само скаржник не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних і поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
Клопотання про продовження строку на виконання вимог ухвали суду від 31.08.2026, зокрема, в частині надання до суду заяви (клопотанням) про поновлення строку касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, скаржник не заявив. Інші недоліки касаційної скарги також не усунув.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №440/5592/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа - Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко