УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа №420/34103/25
адміністративне провадження №К/990/32912/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року
у справі №420/34103/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяви,
УСТАНОВИВ:
У 2025 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Міністерство оборони України, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 вересня 2025 року №86, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 .
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , подані в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 , пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду, що викладені у рішенні, ухваленому за результатами розгляду даної позовної заяви.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Міністерство оборони України 14 липня 2026 року звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2026 року відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Міністерство оборони України звернулося до Суду із заявою про усунення недоліків касаційної скарги та надало документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Міністерством оборони України усунуто недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
На обґрунтування підстави касаційного оскарження Міністерство оборони України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 16-1 та 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 грудня 2023 року №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), не врахувавши висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24.
Скаржник наголошує, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 була призначена 22 лютого 2023 року у повному розмірі - 15000000 грн - його батьку, матері та дружині у рівних частках, тоді як ОСОБА_2 , яка була зачата за життя батька, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та із заявою про призначення їй частки такої допомоги її законний представник звернувся у 2025 році.
За твердженням Міністерства оборони України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3515-IX можливість застосування цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності та стосуються дітей, зачатих за життя загиблої особи і народжених після її смерті, прямо поставлена в залежність від того, чи була раніше призначена одноразова грошова допомога іншим особам, які мали право на її отримання. Оскільки у спірних правовідносинах така допомога до набрання чинності Законом №3515-IX уже була призначена іншим членам сім`ї загиблого, скаржник вважає відсутніми правові підстави для її повторного призначення за рахунок державного бюджету.
Міністерство оборони України також посилається на пункт 2 постанови КМУ №168, відповідно до якого у разі звернення за отриманням одноразової грошової допомоги інших осіб після її призначення та виплати у повному розмірі питання щодо перерозподілу такої допомоги вирішується за взаємною згодою її отримувачів або в судовому порядку. Отже, на думку скаржника, право дитини загиблого військовослужбовця на частку одноразової грошової допомоги не заперечується, однак після виплати всієї передбаченої державою суми іншим отримувачам реалізація такого права має здійснюватися шляхом перерозподілу вже виплаченої допомоги, а не шляхом її повторного призначення Міністерством оборони України.
Скаржник стверджує, що саме такий підхід до застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24, однак суд апеляційної інстанції цього висновку не врахував та, погодившись із судом першої інстанції, визнав протиправною відмову Міністерства оборони України і зобов`язав повторно розглянути заяви про призначення одноразової грошової допомоги.
У зв`язку із цим Міністерство оборони України вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою касаційного оскарження судових рішень.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить Верховний Суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами статей 16-1, 16-3 Закону №2011-XII, пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3515-IX та пункту 2 постанови КМУ №168 з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Крім того, Міністерство оборони України звернулося до Суду з клопотанням про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №420/34103/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
На обґрунтування цього клопотання заявник посилається на те, що виконання оскаржуваних судових рішень до завершення їх касаційного перегляду може призвести до наслідків, усунення яких у разі скасування цих рішень буде ускладненим, зокрема з огляду на характер спірних правовідносин та встановлені статтею 381 КАС України обмеження щодо повороту виконання судових рішень у справах про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги члену сім`ї загиблого військовослужбовця.
З метою забезпечення учасникам справи можливості висловити свою позицію щодо заявленого клопотання Суд вважає за необхідне встановити їм строк для подання відповідних заперечень.
Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №420/34103/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяви.
2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/34103/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №420/34103/25.
6. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
7. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа