Справа №303/10226/25
Провадження № 2/303/4094/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИВ:
АТ «Акцент банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі в зв`язку з тим, що відсутній предмет спору між сторонами. Також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8700,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглянути справу в його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з`явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Виходячи з принципу диспозитивності подання заяви про закриття провадження є безумовним правом позивача, не суперечить чинному законодавству, не порушує права, свободи та інтереси учасників цивільного процесу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У судовому засіданні встановлено про відсутність предмету спору, що свідчить про існування підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8700,00 грн, суд приходить до наступного.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до ЗУ «Про безоплатну правничу допомогу».
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону.
Позивачем долучено до позовної заяви свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю сepiя КВ №6416 від 23.05.2019 та посвідчення адвоката від 23.05.2019 на ім`я Ушакевич М.П.
Судом встановлено, що 28.06.2024 АО «Правовий курс» видано наказ (розпорядження) №02-К про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 01.07.2024.
08.04.2025 між АТ «Акцент-банк» та АО «Правовий курс» укладено договір про надання правової допомоги № 22012025 та додаткову угоду №1 до цього договору.
Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025 за договором про надання правничої допомоги № 22012025 від 08.04.2025, підписаний представниками АО «Правовий курс» та АТ «Акцент-банк» містить перелік послуг та їх вартість, у тому числі: вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, аналіз та оцінка перспективності звернення до суду - 1000,00 грн; перевірка комплектності документів, визначення підсудності справи, розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати - 500,00 грн; підготовка та направлення позовної заяви до суду - 7200,00 грн; моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідності - 5100,00 грн; отримання виконавчого листа - 1000,00 грн; перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов`язкових реквізитів - 400,00 грн; написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового провадження - 5000,00 грн.
Перш за все слід зазначити, що, звертаючись з позовом до суду позивач просив стягнути 20 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025. Проте в подальшому, подавши 10.02.2026 до суду заяву позивач просив стягнути вказані витрати в розмірі 8 700 грн. При цьому не зазначив, які саме види послуг, що вказані в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025, становлять 8 700 грн.
Також позивачем не надано доказів фактичного надання послуг адвокатом Ушакевич М.П., зазначених у акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025 у цій цивільній справі.
Так, судом встановлено, що договір про надання правової допомоги укладено між АТ «Акцент-банк» та АО «Правовий курс», але суду не надано доказів того, що останній наділив члена цього об`єднання - адвоката Ушакевич М.П. повноваженнями на представництва інтересів АТ «Акцент-банк».
Водночас надані суду докази та положення ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч. 4 ст. 62 ЦПК України свідчать про те, що Ушакевич М.П. була наділена повноваженнями на представництво інтересів АТ «Акцент-банк» у малозначній справі на підставі довіреності від 26.08.2025.
Наданий суду акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22012025 від 08.04.2025 АО «Правовий курс» не містить інформації про те, що зазначені в ньому послуги надані саме адвокатом Ушакевич М.П., яка є членом цього адвокатського об`єднання, а не іншою особою.
Крім того, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22012025 від 08.04.2025 виготовлено 14.08.2025, а позовну заяву подано до суду 26.12.2025, тому частково викладений в акті перелік послуг (моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідності, отримання виконавчого листа, перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов`язкових реквізитів, написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового провадження) можливо надати тільки після звернення з позовом до суду. За таких обставин зазначений акт відображає види послуг, які не могли бути надані до звернення з цим позовом до суду.
Таким чином, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що правничу допомогу у цій справі та в заявленому позивачем розмірі надала адвокат Ушакевич М.П..
Таким чином, позивачем не доведено реальність, необхідність та належність заявлених витрат до категорії витрат на професійну правничу допомогу, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у їх стягненні.
Керуючись ст. 2,13,49, 62, 81, 133, 134, 137, 142,255,256,259-261,353-355 ЦПК України, 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
У стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 700 грн - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя