У х в а л а
10 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 359/9400/24
Провадження № 61-8315ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року
у справі за позовом скаржника до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації за участю Бориспільської міської ради Київської області як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та
в с т а н о в и в:
1. 2 грудня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні вказаного позову. Із цим рішенням скаржник не погодився, подав апеляційну скаргу.
2. 6 квітня 2026 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, залишив без руху апеляційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропуску зазначеного строку, уточнити дату отримання копії оскарженого рішення, подати квитанцію про доплату судового збору.
3. 29 квітня 2026 року суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника. Мотивував так:
- згідно з довідкою про доставку вихідної кореспонденції копію ухвали Київського апеляційного суду від 6 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 7 квітня 2026 року до його електронного кабінету. Тому останнім днем для усунення вказаних недоліків було 17 квітня 2026 року;
- станом на 29 квітня 2026 року недоліки апеляційної скарги скаржник не усунув, клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги не подав.
4. 17 червня 2026 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 29 квітня 2026 року та скерувати справу до цього суду для продовження розгляду. Мотивував тим, що електронного кабінету не має, куди була надіслана копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - не знає, про ту ухвалу дізнався лише з оскарженої ухвали апеляційного суду.
5. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
5.1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
5.2. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
5.3. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
5.4. За обставин цієї справи неприйнятними є доводи касаційної скарги про те, що скаржник не має електронного кабінету та не знає, куди апеляційний суд надіслав копію ухвали від 6 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
5.5. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
5.6. Згідно з відомостями системи «Електронний суд» скаржник має зареєстрований електронний кабінет з 16 травня 2025 року. Саме до цього електронного кабінету 7 квітня 2026 року апеляційний суд доставив копію ухвали від 6 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху. Відомості про таку доставку підтверджує картка руху документа у системі «Електронний суд».
5.7. Отже, твердження скаржника про відсутність у нього електронного кабінету та про те, що він не отримував ухвалу апеляційного суду від 6 квітня 2026 року, спростовують об`єктивні відомості інформаційної системи, за допомогою якої відбулося доставлення вказаного судового рішення скаржникові. На той час електронний кабінет скаржника був зареєстрований уже майже одинадцять місяців.
5.8. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у касаційній скарзі скаржник зазначив своїм реєстраційним номером облікової картки платника податків « НОМЕР_1 », тобто номер, який складається із семи цифр. Однак відповідно до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822, структура реєстраційного номера облікової картки платника податків має вигляд «XXXXXNNNNK», тобто містить десять знаків. Тому зазначений скаржником семизначний номер не є його повним реєстраційним номером облікової картки платника податків.
5.9. Такий повний реєстраційний номер - НОМЕР_1 - зазначений у картці руху документа щодо надіслання скаржнику копії ухвали Київського апеляційного суду від 6 квітня 2026 року. За цими відомостями Верховний Суд встановив, що скаржник зареєструвався у системі «Електронний суд» 16 травня 2025 року.
5.10. Сукупність наведених обставин і тверджень скаржника не дає підстав вважати зазначення у касаційній скарзі неповного реєстраційного номера облікової картки платника податків випадковістю. Скаржник одночасно: (1) заперечив наявність у нього електронного кабінету, який фактично зареєстрований задовго до постановлення оскарженої ухвали й ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; (2) заперечив отримання в цьому кабінеті копії ухвали від 6 квітня 2026 року, хоча у системі зафіксоване її доставлення 7 квітня 2026 року; (3) замість десятизначного реєстраційного номера облікової картки платника податків зазначив семизначну послідовність цифр, яка мала не дати суду можливість перевірити наявність у скаржника електронного кабінету.
5.11. Верховний Суд констатує, що скаржник повідомив недостовірні відомості про відсутність електронного кабінету та приховав необхідні для перевірки такого твердження повні ідентифікаційні дані. Цим створював хибне враження про те, що апеляційний суд не вручив скаржникові ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та штучно формував підставу для касаційного оскарження ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
5.12. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
5.13. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
5.14. Право на касаційне оскарження, як і будь-яке інше процесуальне право, учасник справи має реалізовувати добросовісно. Воно не охоплює можливості обґрунтувати касаційну скаргу обставинами, про недостовірність яких скаржникові відомо, приховувати від суду відомості, необхідні для їхньої перевірки, намагатися досягнути бажаного процесуального результату за відсутності для цього об`єктивних підстав. За наведених обставин подання касаційної скарги скаржником є зловживанням відповідним процесуальним правом. Тому Верховний Суд повертає цю скаргу. Вказане не перешкоджає можливості повторно звернутися з касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
5.15. Верховний Суд також нагадує скаржнику, що за змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами вперше. А відповідно до частини другої цієї статті у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 2, 12, 44, 260, 261 ЦПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації за участю Бориспільської міської ради Київської області як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима