УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 199/8955/24
провадження № 61-10944ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокатка Теліус Дар`я Володимирівна, на рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 18 березня 2025 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та звільнення його з-під арешту,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та звільнення його з-під арешту.
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська (на даний час назву суду змінено на Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX
«Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів») рішенням від 18 березня
2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра додатковим рішенням від 05 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 липня 2026 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 18 березня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду змінив у частині правового обґрунтування підстав відмови у позові.
17 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Теліус Д. В., на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2025 року, додаткове рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня
2026 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати інформацію про ціну позову, а саме щодо вартості майна, зазначив, що дана справа може відноситися до категорії малозначних. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
08 вересня 2026 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 31 серпня 2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Теліус Д. В., надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої надана інформація щодо ціни позову, а саме: позовна заява, а також договори дарування земельних ділянок із зазначенням вартості майна.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Відповідно допункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись у листопаді 2024 року до суду з позовом, ОСОБА_1 просив:
визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:123:0064, за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 0,0322 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:123:0071, за адресою: АДРЕСА_2 (вимоги майнового характеру);
зняти арешт із вказаних земельних ділянок, накладений в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 (вимоги немайнового характеру).
Відповідно до пункту 2.1. договору дарування від 28 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:123:0064, за адресою: АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка становить 567 854,37 грн.
Згідно з пунктом 2.1. договору дарування від 02 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка, площею 0,0322 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:123:0071, за адресою: АДРЕСА_2 , нормативна грошова оцінка становить 180 443,20 грн.
З огляду на зміст позовної заяви про визнання права власності на майно та зняття його з-під арешту, долученої до заяви про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 31 серпня 2026 року, ОСОБА_1 вказує ціну позову у розмірі 748 297,57 грн (567 854,37 грн + 180 443,20 грн).
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
У пункті 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження
№ 12-36гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто
будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)).
У постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження
№ 61-5554сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що «до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності на майно є вимогами майнового характеру, оскільки за своєю правовою природою пов`язані з володінням майном.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено на 2024 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року - 3 028 грн.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову (748 297,57 грн х 1 % = 7 482,97 грн), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(15 140 грн).
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше
10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру (30 280 грн), а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(15 140 грн).
У частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (7 482,97 грн + 1 211,20 грн =
8 694,17 грн).
У частині третій статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року
у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що «Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Отже,ОСОБА_1 необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 13 910,67 грн (8 694,17 грн х 200 % х 0,8) за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Верховний Суд звертає увагу, що за наявності визначених законом підстав, заявник не позбавлений права звернутися до суду касаційної інстанції з клопотанням про відстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, обґрунтованим доказами (такими доказами можуть бути, зокрема довідки про доходи за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та / або іншого цінного майна тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Теліус Дар`я Володимирівна, на рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 18 березня 2025 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська