УХВАЛА
16 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 1505/4414/2012
провадження № 61-11536ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, таза позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 про порушення прав неповнолітньої дитини і визнання права спільної сумісної власності на нерухоме та рухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності.
У березні 2014 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності.
У вересні 2017 року ОСОБА_3 подала до суду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про порушення прав неповнолітньої дитини і визнання права спільної сумісної власності на нерухоме та рухоме майно.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено.
Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0246 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0279, земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,025 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0052.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину садового будинку з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .
Здійснено поділ садового будинку з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 в натурі шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок під літ. «А» в складі приміщень: І-й поверх: 1/2 - І - підсобне, площею 22,4 кв. м; II - підсобне, площею 2,0 кв. м - 8483 грн; 2 - хол, площею 22,15 кв. м; IІ - й поверх: 4 - коридор, площею 10,7 кв. м; 5 - туалет, площею 1,1 кв. м; 6 - душ, площею 1,6 кв. м; 7 - кухня, площею 6,8 кв. м; 8 - кімната, площею 21,7 кв. м; III - й поверх: 14 - кімната, площею 23,7 кв. м; 1/2 - VI - веранда, площею 23,9 кв. м, загальною площею 136,05 кв. м, на надвірні будівлі та споруди: літ. «Б» - вбиральня, літ. «В» - душова, літ. «Г» - господарський блок, № 1 - ворота, № 2-3 - 1/2 огорожі, 1/2 навісу а2, 1/2 тераси а, що складає 51/100 частки садового будинку з надвірними будівлями та спорудами, та визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок під літ. «А», в складі приміщень: І-й поверх: 1/2 - Ia - підсобне, площею 22,4 кв. м; ІІІ - підсобне, площею 0,8 кв. м; IV - підсобне, площею 2,0 кв. м; V - підсобне, площею 6,9 кв. м; 3 - хол, площею 22,15 кв. м; II- й поверх: 9 - коридор, площею 10,6 кв. м; 10 - туалет, площею 1,2 кв. м; 11 - душ, площею 1, 7 кв. м; 12 - кухня, площею 6,8 кв. м; 13 - кімната, площею 22,2 кв. м; III-й поверх: 15 - кімната, площею 23,7 кв. м; 1/2 VIa - веранда, площею 23, 9 кв. м, загальною площею 144, 35 кв. м, на надвірні будівлі та споруди: № 2-3 - 1/2 споруд; № 4 - колодязь, 1/2 навісу а2, 1/2 тераси а, що складає 49/100 частки садового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток внаслідок поділу садового будинку з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , яка знаходиться на депозитному рахунку суду, в розмірі 10 613,00 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,025 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0052, яка включає у тому числі площу, зайняту під лівою частиною садового будинку літ. «А», вбиральнею - літ. «Б», душовою літ. «В» та господарським блоком літ. «Г».
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0246 га, кадастровий номер:[номер приховано]:02:001:0279, яка включає у тому числі площу, зайняту під правою частиною садового будинку літ. «А», відповідно до експертного висновку № 179/21 судової будівельно технічної та земельно - технічної експертизи від 04 червня 2021 року,
Припинено право спільної сумісної власності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зазначені вище земельні ділянки та садовий будинок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на утримання спільного майна у розмірі 9 860,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 8 500,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 751,66 грн.
У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, відмовлено.
У задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про порушення прав неповнолітньої дитини і визнання права спільної сумісної власності на нерухоме та рухоме майно відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,025 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0052, яка включає у тому числі площу, зайняту під лівою частиною садового будинку літ. «А», вбиральнею - літ. «Б», душовою літ. «В» та господарським блоком літ. «Г», скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині оскаржуване рішення суду залишено без змін.
28 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у відповідній оскаржуваній частині, щодо визнання за ним права власності на відповідну частину садового будинку та земельної ділянки, визнавши відповідну частину садового будинку особистою приватною власністю ОСОБА_1 в межах установлених судами обставин, щодо особистого характеру коштів та земельних ділянок. Відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток унаслідок поділу майна в розмірі 10 613 грн, що знаходяться на депозитному рахунку суду. Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на утримання спільного майна у розмірі 9 860,50 грн. Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 8 500,00 грн та судового збору у розмірі 1 751,66 грн.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, просить скасувати судові рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, а саме:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 425 104,25 грн збитків щодо транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- стягнути 234 387,95 грн збитків щодо транспортного засобу KIA Spectra FB 2272, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- стягнути 233 072,65 грн збитків щодо пенсій;
- стягнути 10 106,70 доларів США, що відповідно до наведеного у касаційній скарзі розрахунку становить 387 389,80 грн, як відсоткову частину вартості рухомого майна, придбаного ОСОБА_2 у м. Стамбулі, на загальну суму 20 213, 40 доларів США.
У разі, якщо Верховний Суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення без додаткового дослідження доказів, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення у відповідній частині та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
І. Щодо строку на касаційне оскарження
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що ОСОБА_5 отримала копію постанови Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року - 23 червня 2026 року, протягом тридцяти днів, з дня її отримання, вперше оскаржила його в касаційному порядку. Однак ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2026 року її касаційну скаргу було повернутоскаржнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України та роз`яснено право на повторне звернення до Верховного Суду. Після отримання ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2026 року, а саме 27 серпня 2026 року, ОСОБА_5 28 серпня 2026 року повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
Вирішуючи вказане клопотання ОСОБА_1 , суд враховує наступне. За наявними у розпорядженні Верховного Суду відомостями, ОСОБА_5 вперше подала касаційну скаргу 23 липня 2026 року. Цю касаційну скаргу було повернуто їй ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2026 року(провадження № 61-10019ск26) у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені законодавством України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
28 серпня 2026 року ОСОБА_5 повторно звернулася до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
Проаналізувавши доводи заявника та наявні в розпорядженні Верховного Суду відомості щодо касаційного провадження № 61-10019ск26, врахувавши право особи на доступ до суду та процесуальну поведінку позивача, швидке усунення нею обставин, які стали підставою для повернення її судом первісної касаційної скарги, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
ІІ. Щодо сплати судового збору у визначених законом розмірі та порядку
Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством України.
У прохальній частині касаційної скарги заявлено клопотання про зменшення або розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки вона позбавлена можливості сплати судовий збір за подання касаційної скарги в повному обсязі у зв`язку зі своїм майновим станом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання (частина п`ята статті 136 ЦПК України).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення/відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується, як правило, у виключних випадках.
Оскільки ОСОБА_1 не надано жодних доказів та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для розстрочення сплати судового збору або зменшення його розміру, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Крім того, із рішення суду першої та апеляційної інстанції неможливо достеменно встановити, які остаточні позовні вимоги заявлялися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у їхніх позовних заявах.
Встановлено, що ОСОБА_2 змінив предмет позову у 2021 році, однак не встановлено остаточну редакцію його позовних вимог.
Враховуючи те, що у Верховному Суді відсутні матеріали справи № 1505/4414/2012, суд позбавлений можливості самостійно встановити позовні вимоги первісної позовної заяви ОСОБА_2 , зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та позовної заяви ОСОБА_3 , як третьої особи із самостійними вимогами.
Отже, заявнику необхідно надати суду інформацію (з матеріалів справи № 1505/4414/2012) щодо остаточних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також щодо дати останніх змін до позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка поданафізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви немайнового характеру, яка подана, фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду юридичною особою становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Однак беручи до уваги, те що з поданої касаційної скарги та рішень суду першої та апеляційної інстанції, неможливо встановити остаточні позовні вимоги сторін, оскільки під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово доповнювались та уточнювались, Верховний Суд позбавлений можливості здійснити розрахунок судового збору, який підлягає сплаті за подачу касаційної скарги.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно надати інформацію (з матеріалів справи № 1505/4414/2012) щодо остаточних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а також дату останніх змін до позовних вимог.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
III. Щодо необхідності уточнити прохальну частину касаційної скарги
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , що вказані вище, а також зазначає, що у разі якщо Верховний Суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення без додаткового дослідження доказів - скасувати судові рішення у відповідній частині та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній: судового рішення, що оскаржується заявником та чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України; підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року .
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк