У Х В А Л А
м. Вінниця
15 вересня 2026 р. Справа № 120/4706/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крапівницької Н. Л., розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 261 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
19.06.2026 судом постановлено ухвалу про виправлення описки допущену у тексті рішення суду від 15.01.2026 у справі №120/4706/25, шляхом зазначення в рішенні суду (по тексту рішення) вірну кількість невикористаних днів оплачуваної відпустки, а саме: "За обставин цієї справи суд установив, що позивачу відповідно до Довідки військової частини виплачувалася у період з 2022 по 2025 додаткова винагорода запроваджена постановою КМУ №168, тому позивач має право на включення її до грошової компенсації за 261 невикористаних днів оплачуваної відпустки."
Представник позивача 11.09.2026 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.01.2026, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення залишається невиконаним.
Вирішуючи подану представником позивача заяву, суд виходить із таких мотивів.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16, відповідно до якої необхідність застосування судового контролю має бути належним чином обґрунтована стороною з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або зумовлена наявністю у суду обґрунтованих сумнівів щодо виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.
Суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Натомість, до заяви представником позивача не додано доказів звернення до виконання рішення суду шляхом пред`явлення виконавчого листа. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист по рішенню суду від 15.01.2026 не видавався, позивач чи його представник за його отриманням до суду не звертались.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування заходів передбачених статтею 382 КАС України.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Відтак, ураховуючи вказані вище обставини, а також те, що позивач не звертався за видачею виконавчого листа та не пред`являв такий до виконання, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що заявник не позбавлений права у разі невиконання судового рішення отримати виконавчий лист і в подальшому звернутися із ним до органу примусового виконання рішень, а у разі порушення його прав під час такого виконання - скористатися процесуальними механізмами захисту, передбаченими статтями 287, 383 КАС України.
Отже, за відсутності доказів вжиття заявником усіх передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а також доказів того, що механізм виконавчого провадження виявився неефективним або не забезпечує реального виконання рішення суду, підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання рішення суду відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
підпис
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар: