ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
15 вересня 2026 року справа № 380/17604/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, викладену в листі від 14 березня 2026 року №50/14/2/2-P-59;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 пропорційно часу безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , одноразову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 пропорційно часу безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України за період з 29 серпня 2024 року поп 11 грудня 2024 року (105 днів).
У зв`язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 31 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме для подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського, 2, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій щодо строку звернення до суду зазначає, що після отримання листа-відмови в/ч НОМЕР_1 НГУ №50/14/2/2-P-59 від 14 березня 2026 року, позивач неодноразово усно звертався до фінансово-економічної служби та командування військової частини із проханням переглянути розрахунок і виплатити належну винагороду без звернення до суду. Зазначає, що діючи добросовісно та маючи обґрунтоване сподівання на відновлення порушених прав у позасудовому порядку, певний час очікував на вирішення питання командуванням і з цієї причини утримувався від ініціювання судового спору. Крім того, повідомляє, що непоправна втрата батька завдала важкої психічної травми. Наслідки цієї трагедії - необхідність вирішення безлічі організаційних, юридичних та спадкових питань негативно вплинули на позивача.
Відтак, просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити такий.
Вирішуючи подану заяву, суддя прийшла таких висновків.
Так, як вже йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 31 серпня 2026 року відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Так, спір у цій справі виник 14 березня 2026 року у зв`язку з відмовою у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Таким чином, на спірні відносини поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачає, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд звертає увагу, що даний спір пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, водночас, не зважаючи на звільнення з військової служби ще 25.03.2025, позивач почав ініціювати спірну виплату, звернувшись до відповідача лише в 2026 року.
Водночас, оскільки відповідач відмовив у спірній виплаті листом від 14.03.2026, а позивач звернувся до суду з цим позовом лише 18.08.2026 (згідно з штампом поштового відділення), останній пропустив тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.
З даного приводу щодо аргументів позивача про те, що після отримання листа-відмови в/ч НОМЕР_1 НГУ №50/14/2/2-P-59 від 14 березня 2026 року, він неодноразово усно звертався до фінансово-економічної служби та командування військової частини із проханням переглянути розрахунок і виплатити належну винагороду без звернення до суду, суд зауважує, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
В даному випадку позивачу було чітко відмовлено у виплаті спірної винагороди листом від 14.03.2026, саме така відмова оскаржується позивачем в межах цієї справи, а тому позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення його прав саме з моменту отримання оскаржуваної відмови.
Також, щодо аргументів позивача про те, непоправна втрата батька завдала важкої психічної травми та необхідність вирішення безлічі організаційних, юридичних та спадкових питань негативно вплинули на нього і зумовили пропуск процесуального строку, суд враховує, що безумовно, втрата близької людини спричиняє негативний вплив на кожну особу і наявність зазначених обставин може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
З наданих позивачем документів вбачається, що батько позивача справді вважається зниклим безвісти, про що сім`ю повідомили листом від 20.11.2024 №1/10691.
Позивача з 25.03.2025 було звільнено з військової служби, саме у зв`язку зі зникненням безвісти батька, на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №86 від 25.03.2025.
Водночас, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «ДСС», судом встановлено, що незважаючи на наведені обставини, позивач після звільнення з військової служби вже неодноразово звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовами до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зокрема в липні 2025 року у справі №380/14845/25, в квітні 2026 року у справі № 380/7423/26.
Таким чином, позивачем жодним чином не доведено, яким чином вказані ним обставини завадили звернутися до суду вчасно саме із цим позовом.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Однак позивач, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не надав жодних доказів.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України Позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України, а саме - повернення позовної заяви.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачеві, якому слід роз`яснити, що згідно ч.8 ст.169 вищевказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
п о с т а н о в и л а :
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна