ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
16 вересня 2026 року справа №380/17726/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою від 27.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач 11.09.2026 (вх.№81097) подав відзив на позовну заяву.
Відповідач 14.09.2026 (вх. №81180) подав заяву, в якій просить позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
В обґрунтування заяви зазначив, що спірним періодом у даній справі є 01.01.2016 - 15.09.2020, а до суду з даним позовом позивач звернувся 24.08.2026. Позивачем долучено до даної позовної заяви довідку про нараховане грошове забезпечення та додаткові види в період з 01.01.2016 по 15.09.2020. Таку ж довідку позивач долучав до позовної заяви від 06.06.2023 у справі 380/13083/23. Вважає, що позивач дізнався про нараховане грошове забезпечення та додаткові види в період з 01.01.2016 - 15.09.2020 не пізніше 06.06.2023. Тому вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Суд, розглянувши заяву, дійшов таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 в справі №380/2355/20.
Предметом позову є поведінка відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 та порушення вимог абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.09.2020.
Згідно з частин 1-2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - період з 01.01.2016 по 15.09.2020) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин 1-2 статті 233 Кодексу законів про працю України(у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд в постанові від 25.01.2024 у справі №520/8343/22 зауважив про поширення дії частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IXтільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
У свою чергу, приписами частин 3, 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд в постанові від 18.01.2024 у справі №240/5105/23, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, зазначив, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
З урахуванням зазначеного, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, Верховний Суд у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Крім того, Верховний Суд в своїх постановах неодноразово констатував, що індексація є складовою заробітної плати і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати.
Позивач звернувся до суду із позовом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.09.2020, тобто спірні правовідносини виникли до 19 липня 2022 року, тому положення Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX до них застосуванню не підлягають.
Отже, позивач не пропустив строк звернення до суду із цими позовними вимогами.
З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, тому у задоволенні такого слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
У задоволені заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О.П.