ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8153/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
14.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 30.07.2026 про повернення позивачці її позовної заяви в частині позовних вимог за період з 02.04.2024 по 13.01.2026, включно, просить, зокрема:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) щодо незастосування їй для розрахунку пенсії страхового стажу в розмірі 40 років 09 місяців 25 днів;
зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити їй перерахунок пенсії із застосуванням страхового стажу в розмірі 40 років 09 місяців 25 днів та провести виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 14.01.2026.
На обґрунтування цих позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що всупереч рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі № 620/8779/24, яке набрало законної сили, та звіт по виконанню якого прийнято судом, відповідач продовжує згідно наданого ним перерахунку пенсії брати для розрахунку страховий стаж 39 років 04 місяці 23 дні, а не зарахований судом страховий стаж 40 років 09 місяців 25 днів; коефіцієнт страхового стажу повинен складати 0,4075 замість 0,39333, який застосовує відповідач.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 30.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує, зокрема на те, що рішення суду від 23.08.2024 у справі №620/8779/24 Г ГУ ПФУ в Чернігівській області виконано в повній мірі в межах покладених судом зобов`язань.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, 06.03.2024. Для обчислення розміру пенсії при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021 - 2023 роки, що становить 13559,41 гривень.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі № 620/8779/24, яке набрало законної сили, зокрема було зобовязано ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи 01.11.2022 по 02.04.2024, здійснивши перерахунок пенсії за віком, починаючи з дня подання відповідної заяви, 02.04.2024.
Також судом встановлено, що 05.09.2025 ГУ ПФУ в Чернігівській області подало до суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі № 620/8779/24, у якому було зазначено про виконання рішення суду. Стаж позивача був зарахований 40 років 09 місяців 25 днів та здійснено перерахунок пенсії, про шо в матеріалах справи є відповідний протокол.
Водночас, з наданого відповідачем перерахунку пенсії позивачки видно, що відповідач для розрахунку пенсії продовжує використовувати страховий стаж 39 років 04 місяці 23 дні.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування їй для розрахунку пенсії страхового стажу в розмірі 40 років 09 місяців 25 днів, звернулась до суду з цим позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає таке.
За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia»).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
У рішеннях Конституційного Суду України зроблено висновок про те, що забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов`язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність; посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Також, з метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.
Отже, нормами КАС України, визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.
За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а, від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі №400/3650/24, від 30.11.2023 у справі №420/6135/22, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24.
У постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
У постановах від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та від 30.04.2025 у справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Отже, у разі невиконання судового рішення чи неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених процесуальним законодавством та про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 06.08.2024 у справі №560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
За змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення ОСОБА_1 розрахунку та виплати пенсії за віком, починаючи з 14.01.2026, без урахування страхового стажу в розмірі 40 років 09 місяців 25 днів, визначеного на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі № 620/8779/24.
Разом з тим, при виконанні відповідачем судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/8779/24 шляхом застосування вищенаведених норм, не виникає жодного нового спору.
Відтак, в даному випадку між сторонами не виникло жодного нового спору; має місце питання щодо невиконання чи неналежного виконання судового рішення у справі № 620/8779/24, а тому вимоги позивача, заявлені ним в межах цієї справи, виключають можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки у цьому випадку адміністративним суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Закрити провадження у справі № 620/8153/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині, що стосуються дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незастосування для розрахунку пенсії ОСОБА_1 страхового стажу в розмірі 40 років 09 місяців 25 днів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА