Справа № 207/3261/26
№ 2/183/8257/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Фролова В.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю та зобов`язання здійснити нарахування та виплати, -
УСТАНОВИЛА:
До Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про:
- встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що
ОСОБА_2 , та військовослужбовець ОСОБА_3 , проживали однією сім`єю як члени сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 ;
-зобов`язати Військову частинку НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача як члену сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця, належне йому грошове забезпечення за весь період з 04.09.2024 і до дня виключення його зі списків особового складу частини.
Вказані матеріали цивільної справи ухвалою судді від 14.07.2026 направлено до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026, для розгляду справи визначено головуючим суддею, суддю Фролову В.О., якій матеріали цивільної справи передано 17.08.2026. Суддя Фролова В.О. з 19.08.2026 по 28.08.2026 перебувала на лікарняному.
Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що є підстави для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Так, позовна вимога про встановлення факту проживання позивача та військовослужбовця ОСОБА_3 однією сім`єю як члени сім`ї підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В той же час, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача, як члену сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця, належного йому грошового забезпечення, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки існує публічно-правовий спір з приводу виплат грошового забезпечення, які зберігаються за військовослужбовцями, які зникли безвісти, та не пов`язаний з будь-якими цивільними правами та обов`язками позивача, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Відповідно до положень статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності, є неможливим.
На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.03.2023 у справі №215/3640/22.
Частиною 4 ст. 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 5 ст. 188 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Згідно з п.2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 199/6042/19 (провадження № 61-11658свп20).
Таким чином, у разі встановлення, що у позовній заяві об`єднані кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд першої інстанції має повернути заяву позивачу, як це визначено п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
З огляду на викладене, оскільки позивач об`єднав в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, вважаю за необхідне відповідно до пункту другого частини четвертої статті 185 ЦПК України позовну заяву повернути позивачу.
Керуючись п.2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю та зобов`язання військової частини здійснити нарахування та виплати - повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.О. Фролова