Справа № 183/10815/26
№ 2/183/8278/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
02 вересня 2026 року
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Фролова В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Луганської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно, -
У С Т А Н О В И Л А:
06.08.2026 представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , засобами підсистеми «Електронний суд», звернулася до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Луганської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 визначено головуючим суддею Фролову В.О. 17.08.2026 справу передано на розгляд судді, яка з 20.08.2026 по 28.08.2026 перебувала на лікарняному.
Ознайомившись з позовною заявою приходжу до висновку, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.
Так, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У тексті позовної заяви позивачка просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою (ВПО) з міста Сєвєродонецька Луганської області, внаслідок збройної агресії російської федерації втратила доступ до свого майна та змушена була змінити свій звичний уклад життя.
Розглянувши вказані доводи, суддя вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Правові засади справляння судового збору, порядок його сплати та звільнення від його сплати визначаються виключно Законом України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України.
Насамперед, статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО) сам по собі не є законодавчо визначеною підставою для звільнення особи від сплати судового збору за подання позовів у порядку цивільного судочинства. Закон України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, і така категорія громадян як ВПО до цього переліку не включена.
Посилання позивачки на положення пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є аналогічно неприйнятними.
По-перше, цитована позивачкою редакція вказаного пункту передбачає пільгу виключно для заявників у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення (окреме провадження). Натомість у цій справі ініційовано позовне провадження шляхом подання позовної заяви з метою вирішення спору про право, що виключає можливість застосування пільг, передбачених для справ окремого провадження.
Слід зазначити, що чинна редакція Закону України «Про судовий збір» пункт 21 частини 1 статті 5 звільняє від сплати судового збору позивачів - у справах за позовами про відшкодування збитків, завданих внаслідок руйнування або пошкодження об`єктів нерухомого майна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фізичного руйнування чи пошкодження конкретного об`єкта нерухомого майна позивачки внаслідок військової агресії, які б перебували в причинно-наслідковому зв`язку з предметом позову, матеріали справи не містять. Зважаючи на те, що позивачкою не надано також документів про її майновий стан (довідки про доходи тощо) для звільнення на підставі ст. 8 цього Закону, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Суддя також вважає безпідставними та відхиляє доводи позивачки про те, що позовна заява про визнання права власності на нерухоме майно не містить вимог майнового характеру.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 910/13737/19), майновий спір є обумовленим правовідносинами сторін, що виникають з приводу володіння, користування та розпорядження майном, а також здійснення інших суб`єктивних майнових прав. Позовні вимоги про визнання права власності на майно спрямовані на набуття, зміну чи припинення майнових прав, а тому за своєю правовою природою є виключно вимогами майнового характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
В порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачкою у позовній заяві не зазначено ціну позову (вартість нерухомого майна, право власності на яке вона просить визнати), а також не додано жодних документів, що підтверджують дійсну ринкову чи інвентаризаційну вартість цього майна (звіт про оцінку майна, витяг з БТІ тощо).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок здійснюється виходячи з показників, встановлених на 1 січня року, в якому позовна заява була первісно подана).
Оскільки позивачкою не визначено ціну позову, не надано доказів вартості майна та взагалі не сплачено судовий збір, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Відповідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.175, 177, 185 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И Л А:
у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - відмовити.
позовну заяву ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Луганської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно - залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 (десять) днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, а саме: визначити ціну позову відповідно до дійсної вартості нерухомого майна, надавши суду належні підтверджуючі документи (довідку про вартість, звіт про оцінку майна); на підставі визначеної вартості майна розрахувати та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня року первісного подання позову) за належними реквізитами Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, надавши суду оригінал платіжного документа.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвалу складено та підписано 02 вересня 2026 року.
Суддя В.О. Фролова