Справа № 214/835/26
2/214/2552/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 вересня 2026 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу № 214/835/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Криворізької міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та Криворізької міської ради, в якому просить суд, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частку квартири по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, про звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка складається із квартири по АДРЕСА_1 та відмову нотаріуса у зв`язку з неможливістю визначення обсягу спадкового майна після померлої матері - указана квартира була придбана спадкодавцем ОСОБА_4 30 серпня 2004 року у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5 , шлюб з яким розірвано 16 грудня 2009 року. Після смерті ОСОБА_5 за заявою спадкоємця, а саме доньки ОСОБА_2 , відповідачки у справі, відкрита спадкова справа. Тому оскільки спірна квартира була придбана за життя спадкодавцем ОСОБА_4 у період її шлюбу з ОСОБА_5 , зазначена нерухомість є їх спільної сумісною власністю подружжя, однак за життя їх частки у помешканні не були виділені, між ними не було домовленостей з приводу зміни рівності часток, вони є рівними, за кожним по частці. Беручи до уваги відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , представник позивача просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 15.05.2026 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 замінено у справі первісного відповідача Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради належним відповідачем Криворізькою міською радою.
У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України
Представник позивача адвокат Маслова В.Л. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.
Представник відповідача Криворізької міської ради звернулась до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, заперечень проти вимог не мають.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 19 лютого 1993 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який 16 грудня 2009 року було між ними розірвано, що підтверджується наданими до суду копіями свідоцтв про укладення та розірвання шлюбу і не оспорюється учасниками процесу.
30 серпня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_4 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на вказане житлове приміщення зареєстровано у КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 , що підтверджується наданими копіями договору купівлі-продажу квартири та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , за матеріалами спадкової справи із заявою про прийняття спадщини після смерті якого до нотаріуса звернулась його донька ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності в порядку спадкування не видано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , за матеріалами спадкової справи із заявою про прийняття спадщини після смерті якої до нотаріуса звернулась її донька ОСОБА_1 .
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2025 року у справі № 212/3733/25 встановлено факт, який має юридичне значення, а саме факт постійного сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з спадкодавцем матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Волошко О.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2025 року, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю визначення обсягу спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , приймаючи до уваги придбання спадкового майна спадкодавцем у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого заведено спадкову справу.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), а також застосований Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2024 року по справі №478/1133/23.
Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17 (провадження № 61-17462св21)).
Даний висновок знайшов своє підтвердження у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23, в якій Верховний Суд дійшов до висновку, що якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини 1-3 статті 372 ЦК України).
Пунктом 12 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 роз`яснено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Розглядаючи спори, пов`язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Таким чином судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що спірна квартира АДРЕСА_2 , придбана у період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та являється спільним майном подружжя, частки у якій є рівними, кожному з них за життя належало по частці указаної нерухомості.
Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (постанови від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18 (провадження № 61-3050св21), 28 липня 2021 року у справі № 148/2418/15 (провадження № 61-5860св21).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 46 -1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Згідно частини першої, четвертої статті 71 ЗУ «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.
Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.
Так, за життя ОСОБА_4 частка у її квартирі не була виділена як така, що придбана у період перебування її в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , оскільки останній помер після розірвання шлюбу та за матеріалами спадкової справи частка у спірній квартирі не була включена нотаріусом до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин щодо належності спірної квартири до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були власником по 1/2 частини спірної квартири, оскільки нерухоме житло було придбане ними в період зареєстрованого шлюбу.
Встановивши, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , беручи до уваги витребувані судом копії спадкових справ, заведених після смерті співвласників спірної квартири, суд дійшов висновку про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування після смерті матері, як спадкоємиці першої черги за законом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові 10 квітня 2024 року у справі № 372/1805/19 (провадження № 61-10749св23) та у постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 201/10578/21 (провадження № 61-3169св23).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки вимога про відшкодування витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на неї.
Керуючись ст. ст. 368, 370 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Криворізької міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 . Померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Криворізька міська рада, ЄРДПОУ 33874388, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1.
Суддя Н.В. Чернова