Справа № 191/6218/26
Провадження № 2/191/3127/26
У Х В А Л А
іменем України
15 вересня 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайоного суду Дніпропетровської області Форощук С.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чабаненко Микола Миколайович, до боржника (невідома особа) в інтересах якої державним виконавцем Синельниківського ВДВС Рубан О.О. накладено арешт на майно позивача, стягувач (невідома особа) в інтересах якої накладено арешт на майно позивача за постановами державного ОСОБА_2 від 14 .05.2004 року №АА476049 та від 27.08.2004, боржника (невідома особа) в інтересах якої ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на майно позивача за постановою від 24.05.2005 №АМ 131217, стягувача (невідома особа) в інтересах якої накладено арешт на майно позивача за постановою ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції від 24.05.2005 року № АМ 131217; третя особа: Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,
В С Т А Н О В И В:
позивачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Чабаненко Микола Миколайович звернулася до суду з позовною заявою про зняття арешту з нерухомого майна.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлюються ст. 175 ЦПК України.
Так, згідно п. 1 ч. 1, та п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, спосіб захисту права або інтересів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст.42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
З урахуванням викладеного, позивачка повинна зазначити відповідачів, викласти зміст позовних вимог до відповідача(чів) та додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.
Водночас, звертаючись з клопотання про витребування доказів, позивачкою не обгрунтовано та належними доказами не підтвердженно відсутність самостійного отримання доказів.
Також, суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем, то особа може звернутися із заявою про встановлення факту скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України, частини четверта, шоста статті 294 ЦПК України).
Також, з позовної заяви вбачається, що однією з вимог є зняття арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1220057 зареєстрований 05.08.2024 року, який було накладено на підставі ухвали суду, як захід забезпечення позову.
Порядок вирішення питань стосовно скасування заходів забезпечення позову, встановлених судом в межах розгляду цивільної справи, визначений положеннями ст.158 ЦПК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Як було роз`яснено в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК (примітка: в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року)). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК (примітка: в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року)). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).
Таким чином, законом передбачено, що питання скасування арешту на майно, застосованого судом в якості забезпечення цивільного спору, ініційоване стороною вказаного спору, вирішуються за окремою, визначеною законом процедурою - за окремим клопотанням сторони такого спору, за правилами ст. 158 ЦПК України, а не за окремим позовом в порядку цивільного судочинства.
Тому, щодо вимоги про зняття арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1220057 зареєстрований 05.08.2024, позивачка має право звернутися з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову до суду, який їх застосував, в порядку, передбаченому ст. 158 ЦПК України, а не шляхом подання окремого позову.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення заяви без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чабаненко Микола Миколайович, до боржника (невідома особа) в інтересах якої державним виконавцем Синельниківського ВДВС Рубан О.О. накладено арешт на майно позивача, стягувач (невідома особа) в інтересах якої накладено арешт на майно позивача за постановами державного ОСОБА_2 від 14 .05.2004 року №АА476049 та від 27.08.2004, боржника (невідома особа) в інтересах якої ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на майно позивача за постановою від 24.05.2005 №АМ 131217, стягувача (невідома особа) в інтересах якої накладено арешт на майно позивача за постановою ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції від 24.05.2005 року № АМ 131217; третя особа: Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,, залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали, інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали направити позивачці, представнику позивачки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. А. Форощук