ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/2443/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, рішення неналежним, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням заяви від 20.03.2025 просив визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області і визнати неналежним його рішення від 13.02.2024 № 971030130916 про відмову у перерахунку пенсії. Позов мотивовано тим, що відповідач ухилився від виконання повноважень, покладених на нього Конституцією України та рішенням суду у справі № 697/459/23.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 13.02.2024 № 971030130916; відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 і прийняти рішення з урахуванням висновків суду; у задоволенні інших вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що пенсію ОСОБА_1 призначено 05.05.2016, тобто до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII), а тому додана цим Законом умова про призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV на нього не поширюється і надбавка за понаднормовий стаж за частиною другою статті 56 Закону № 796-XII застосовується без двоскладової формули; крім того, рішення від 13.02.2024 № 971030130916 не містить правового обґрунтування відмови у частині додатково набутого стажу і заявленого коефіцієнта, тобто є невмотивованим, що є самостійною підставою для його скасування.
Не погоджуючись із рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду у справі № 697/459/23 виконано, оскільки за результатами повторного розгляду заяви позивача прийнято рішення від 13.02.2024 № 971030130916. Вказує, що питання щодо надбавки за понаднормовий стаж підлягає вирішенню відповідно до законодавства, чинного на час звернення за її призначенням, а саме частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції Закону № 2148-VIII, застосування якої, на думку апелянта, можливе за умови призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, чого у випадку позивача не дотримано. Посилається також на відсутність у позивача права на доплату, передбачену статтею 39 Закону № 796-XII, оскільки місто Канів з 01.01.2015 не належить до зон радіоактивного забруднення. Крім того, зазначає, що з 11.10.2017 величина оцінки одного року страхового стажу становить один відсоток, а при перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру показник середньої заробітної плати застосовується у розмірі, що враховувався під час призначення пенсії. Вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, не врахувавши відповідні висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 4 і з 05.05.2016 отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
04.01.2023 він звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою 06.01.2023 за вх. № 175/Х-2300-23, про перерахунок пенсії з урахуванням набутого за останні три роки страхового стажу і коефіцієнта трудового стажу 1,35, а також про видачу довідки за формою ОК-5 і роз`яснення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 697/459/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024, бездіяльність відповідача у неприйнятті мотивованого рішення за цією заявою визнано протиправною, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду.
На виконання цього рішення відповідач прийняв рішення від 13.02.2024 № 971030130916, яким відмовив у перерахунку пенсії, пославшись на те, що її розмір, обчислений за двоскладовою формулою з урахуванням частини другої статті 56 Закону № 796-XII, є меншим, ніж обчислений за частиною першою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), а також на те, що місто Канів із 01.01.2015 не належить до зон радіоактивного забруднення.
Згідно зі статтею 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави.
Частина друга статті 22 Конституції України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних, а стаття 58 встановлює, що закони не мають зворотної дії в часі та поширюються лише на ті відносини, які виникли після набрання ними чинності.
Частина друга статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 пенсії, надавала громадянам категорій 1, 2, 3, 4 право на пенсію в повному розмірі за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків і 15 років для жінок, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Законом № 2148-VIII, чинним з 11.10.2017, цю норму доповнено умовою про збільшення пенсії "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"". Пенсію ОСОБА_1 призначено 05.05.2016 - до набрання чинності цією зміною.
У постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від раніше висловлених висновків, зокрема у постановах від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21 та від 10.01.2024 у справі № 300/168/21, про поширення частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції Закону № 2148-VIII на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності, і зазначив: "щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи)". Поширення на таких осіб нових правил із прив`язкою до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV Верховний Суд визнав звуженням змісту та обсягу існуючих прав, неприпустимим у силу статті 22 Конституції України.
Тотожну ситуацію - відмову органу Пенсійного фонду чорнобильцю в перерахунку пенсії з надбавкою за понаднормовий стаж без двоскладової формули за пенсією, призначеною до 11.10.2017, - розглянуто в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2024 року у справі № 520/2574/24, якою рішення суду апеляційної інстанції про відмову в позові скасовано, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено в силі.
Цю правову позицію Верховний Суд застосовує послідовно, зокрема у постановах від 26.07.2024 у справах № 460/11256/23 і № 460/16560/23, від 12.07.2024 у справах № 460/11522/23 і № 460/16480/23, від 04.07.2024 у справі № 460/13958/23 та від 06.02.2025 у справі № 560/4564/24.
А отже, оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено 05.05.2016, тобто до 11.10.2017, він має право на перерахунок пенсії за частиною другою статті 56 Закону № 796-XII зі збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, без застосування двоскладової формули частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, як правильно встановив суд першої інстанції. Доводи апелянта, побудовані на постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21 та від 12.12.2022 у справі № 280/656/20, є безпідставними, оскільки саме від цієї лінії практики Верховний Суд відступив постановою судової палати від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, а тому посилання на ці висновки не може спростувати оскаржуване рішення.
Самостійною підставою для скасування рішення від 13.02.2024 № 971030130916 є його невмотивованість. У заяві від 04.01.2023 ОСОБА_1 просив перерахувати пенсію з урахуванням додатково набутого за останні три роки страхового стажу і коефіцієнта трудового стажу 1,35, проте оскаржуване рішення жодного правового обґрунтування відмови в цій частині не містить. У постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19 Верховний Суд зазначив, що загальними вимогами до актів індивідуальної дії є їх обґрунтованість і вмотивованість - наведення суб`єктом владних повноважень конкретних фактичних та юридичних підстав і зрозумілих мотивів прийняття, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Рішення відповідача цим вимогам не відповідає. Матеріально-правові доводи про величину оцінки року стажу в один процент і про сталість показника середньої заробітної плати працюючого пенсіонера апелянт наводить лише в апеляційній скарзі, тоді як саме їх бракувало в оскаржуваному рішенні, що додатково підтверджує висновок суду першої інстанції про невмотивованість акта.
Таким чином, решта доводів апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовує. Прийняття відповідачем рішення від 13.02.2024 № 971030130916 не свідчить про належне виконання рішення у справі № 697/459/23: суд першої інстанції не встановлював невиконання цього рішення, а констатував протиправність і необґрунтованість самого прийнятого акта. Довід про неналежність міста Канів до зон радіоактивного забруднення стосується іншого виду виплати - доплати за проживання в зоні, а не надбавки за понаднормовий стаж за частиною другою статті 56 Закону № 796-XII, яку суд першої інстанції не присуджував, тому посилання апелянта на зразкову справу № 580/2371/20 для цього спору значення не має. Довід про порушення статті 242 КАС України є безпідставним, оскільки критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, наведені у постанові Верховного Суду від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21, суд першої інстанції застосував саме для оцінки оскаржуваного рішення, а актуальний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 56 Закону № 796-XII у рішенні фактично враховано.
Обраний судом першої інстанції спосіб захисту є належним. Зміст рішення від 13.02.2024 № 971030130916 не дає змоги встановити в повному обсязі підстави відмови, а суд не вправі підміняти дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, тому скасування протиправного рішення із зобов`язанням повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду відповідає частинам другій - четвертій статті 245 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)