ПОСТАНОВА
Іменем України
31 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/6658/24
провадження № 22-ц/4809/1581/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2026 року у складі головуючого судді Кулінки Л. Д.
УСТАНОВИВ:
Короткий позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просила визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом, а саме: пенсію, яка була призначена, нарахована, та належала її матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та не була одержана за життя у розмірі 31 497, 70 грн, за жовтень та листопад 2023 року. Крім того, просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсію, яка була призначена, нарахована та належала її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не була одержана за життя, за жовтень та листопад 2023 року, в сумі 31497,70 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка до смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка здійснювала поховання матері. Вказує, що ОСОБА_2 належала пенсія по місяць смерті включно, що була їй призначена та нарахована, однак яку померла не отримала за життя.
Позивачка є спадкоємцем померлої в порядку спадкування за заповітом. До складу спадщини увійшла спірна пенсія, яка була призначена спадкодавцю, нарахована, але не отримана нею за життя.
Вказала, що приватним нотаріусом в межах спадкової справи №48/2023 було направлено запит на адресу відповідача стосовно розміру недоотриманої пенсії за період, за який пенсіонер не отримав пенсію. Проте, у виплаті недоодержаної пенсії відповідачем було відмовлено, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через відділення поштового зв`язку, та відповідно до вказаного закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
Відтак, позивачка вважає, що діями відповідача порушено її право на вільне володіння та розпорядження своєю власністю, а її право на спадкування підлягає захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.
Представник відповідача подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вказала, що недоотримана пенсія - це сума пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. Правове регулювання питання виплати недоотриманої пенсії міститься в статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Нормами статті 61 Закону передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Згідно із пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, з звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначаються пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Отже, позивачкою не надано доказів того, що нею в порядку спадкування набуто право на отримання грошових виплат (пенсійних виплат), нарахованих, але не виплачених за життя ОСОБА_2 . Відтак, підстави для стягнення коштів відсутні (а.с.37-46).
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання права власності на суму нарахованої недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.
Визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на недоотриману останньою за життя пенсію у розмірі 31497,70 грн за жовтень та листопад 2023 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , недоотриману останньою за життя пенсію у розмірі 31497,70 грн за жовтень та листопад 2023 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачка позбавлена можливості нотаріально оформити спадкові права, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовило їй у виплаті недоотриманої пенсії з посиланням на відсутність заборгованості відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку з викладеним, суд вважав, що наявні підстави для захисту спадкових прав позивачки у судовому порядку та визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на недоотриману за життя її матері ОСОБА_2 пенсії у розмірі 31497,70 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувала на обліку в Головному управлінні та отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону № 2262. Виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.12.2023, у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ОСОБА_2 залишилась недоотримана пенсія за листопад 2023 року в розмірі 15748,85 грн. З огляду на те, що недоотримана пенсія не включається до складу спадщини та з дня смерті ОСОБА_2 минуло більше ніж шість місяців, підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні
Представник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що недоотримана пенсія - це сума пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. Правове регулювання питання виплати недоотриманої пенсії міститься в ст. 61 Закону №2262-ХІІ. Так, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року по справі №380/9537/21 суд висловив правові висновки, які є обов`язковими для застосування при розгляді справи та зазначив, що спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262- ХІІ. Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Щодо участі учасників справи в суді апеляційної інстанції.
Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи, призначеної на 31 серпня 2026 року без їх участі (а.с.19, 27 том 2).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Хоменко В. Ю., спадкова справа №48/2023, зареєстровано в реєстрі за № 603, на підставі заповіту, посвідченого Хоменко В. Ю., приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області, 23 грудня 2014 року за реєстровим № 1304, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 383394306 власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 9).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 43/01-16 від 09 травня 2024 року приватному нотаріусу Олександрійського районного нотаріального округу Володимиру Хоменку повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Пенсію ОСОБА_2 отримувала через відділення поштового зв`язку за місцем проживання. Зазначено, що відповідно до статті 61 Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включається до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (а.с. 12).
Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 6510-6351/Г-02/8-1100/24 від 08.07.2024 ОСОБА_4 повідомлено, що згідно зі статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належить до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на обліку в головному управлінні та отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону № 2262. Виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.12.2023, у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ОСОБА_2 залишилась недоотримана пенсія за листопад 2023 року в розмірі 15748,85 грн. З огляду на те, що недоотримана пенсія не включається до складу спадщини та з дня смерті останньої минуло більше ніж шість місяців, підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні (а.с.13).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 Цивільного кодексу України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 Цивільного кодексу), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 Цивільного кодексу). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.
Згідно зі статтею 52 Закону України від «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 91 цього ж Закону України від 5 листопада 1991 року №1788ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Таким чином, зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальним законом щодо правовідносин з умов, норм і порядку пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Проте, застосування до спірних правовідносин (спадкування недоотриманої пенсії) Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є помилковим, оскільки позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц зазначила, що відсутність у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятому до Цивільного кодексу України, норми, аналогічної тій, що передбачена у статті 1227 Цивільного кодексу України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини за відсутності членів сім`ї, не виключає застосування приписів статті 1227 Цивільного кодексу України. Правовий аналіз статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та не спростовано відповідачем, що за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотримала пенсію у розмірі 31497,70 грн, тому вона увійшла до складу спадщини та підлягає спадкуванню на загальних підставах без обмеження у розмірі та часу звернення за її виплатою.
Згідно з частинами першою, другою статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлені засади захисту права власності та передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дії, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи викладене вище, висновки суду про задоволення позовних вимог позивачки є обґрунтованими та відповідають обставинам справи, оскільки позивачка позбавлена можливості нотаріально оформити спадкові права, у зв`язку з тим, що відповідачем відмовлено їй у виплаті недоотриманої пенсії з посиланням на відсутність заборгованості відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Доводи апеляційної скарги про те, що спірні суми не входять до складу спадщини відповідно до спеціального законодавства, є безпідставними, оскільки норми спеціального закону визначають лише порядок та умови їх виплати членам сім`ї, але не виключають можливості їх переходу у спадщину у разі нереалізації такого права у встановлений строк.
Посилання відповідача на те, що пенсійні виплати нерозривно пов`язані з особою і не можуть бути об`єктом спадкування, суд відхиляє, оскільки предметом спору є не право на призначення чи перерахунок пенсії, а вже нарахована грошова сума, яка має майновий характер.
Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі спростовуються встановленими судом обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 14.09.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко