ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
УХВАЛА
15 вересня 2026 року
м. Харків
справа № 953/11412/24
провадження № 22-ц/818/2089/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року в складі судді Муратової С.О.,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, в якому з метою забезпечення реалізації прав дитини просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він самостійно виховує та утримує без участі відповідачки неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 4.11.2009 Київським відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , актовий запис №598. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 (справа №953/8402/23) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Оскільки сторони фактично стали проживати окремо ще до моменту юридичного розірвання шлюбу, то між ними існувала усна домовленість про порядок виховання та утримання дітей. Так, згідно такої домовленості, сторони визначилися, що неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком, а мати не приймає участі в його утриманні, забезпеченні та вихованні, а неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір`ю, а батько не приймає участі в її утриманні, забезпеченні та вихованні. В подальшому, 15.12.2023 сторони юридично закріпили вказані домовленості, уклавши нотаріально посвідчений Договір про визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх виконанні та склали нотаріально посвідчені заяви про відсутність претензій щодо друг друга в частині стягнення аліментів на дитину, утриманням якої займається один з батьків у відповідності до домовленостей. Таким чином, кожен із батьків виховує свою неповнолітню дитину самостійно, а від батьківської участі у вихованні та утриманні іншої дитини свідомо кожен із них відмовився та свої батьківські обов`язки не виконує. На теперішній час ОСОБА_7 з своїм неповнолітнім сином стосунки не підтримує і лише інколи спілкується з ним по телефону з ініціативи самого неповнолітнього ОСОБА_8 . Такі ж стосунки і між ОСОБА_1 з його неповнолітньою донькою ОСОБА_6 , яка проживає з матір`ю. Відповідно до актового запису про народження №18 від 19.01.2010 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові народився ОСОБА_3 , його батьком записаний ОСОБА_1 . Дана обставина доводиться свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 19.01.2010. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №2f2e4e09-398а-4920-9d2b-afcf00a5c162 від 24.01.2024 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача зазначає, що на даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 з 29.12.2022, але повноцінно займається вихованням та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_9 , приділяючи йому належну увагу та надаючи необхідне матеріальне забезпечення, надаючи йому всю увагу. На даний час ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_5 постійно проживають в будинку АДРЕСА_3 . Разом з ними проживає ОСОБА_10 , бабуся неповнолітнього, ОСОБА_5 має відокремлену кімнату, яка облаштована спальним місцем, місцем для навчання, де маються гаджети для навчання, навчальні посібники. Одяг та взуття розраховані за віком та відповідають розмірам. Сам будинок, де проживає неповнолітній, у доброму стані, під`єднаний до централізованого електропостачання, водопостачання, газопостачання, опалення будинку газове. Вихованням та доглядом неповнолітнього ОСОБА_11 ОСОБА_12 займається його батько. Дитина доглянута, охайна, відвідує спортивний гурток з кікбоксингу, її емоційний стан задовільний, шкідливі звички заперечує, з мамою інколи спілкується в телефонному режимі. Складні життєві обставини в сім`ї відсутні. Батько має постійний та достатньо високий дохід у вигляді грошового забезпечення за місцем проходження служби. Має позитивну характеристику за місцем служби. Інформація щодо порушень ОСОБА_1 адміністративного чи кримінального законодавства та притягнення до відповідальності - відсутня. Викладені обставини та надані докази у своїй сукупності доводять факт самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_9 . Встановлення вказаного юридичного факту потрібно для повноцінної реалізації права батька на виховання та розвиток дитини з можливістю зміни місця проживання дитини без дозволу іншого із батьків, оформлення соціальних пільг та послуг, як дитини військовослужбовця, яка виховується не в повній сім`ї.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не зазначено мету встановлення факту в позовному провадженні та не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачка ухиляється від виховання спільної доньки. Тому у задоволені позову належить відмовити за недоведеністю.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження факту самостійного виховання дитини виключно батьком. Зазначений факт не заперечується відповідачкою. Апелянт зазначає що виникнення спору пов`язане з тим, що позивач ОСОБА_1 обмежений в можливостях самостійно виконувати батьківські обов`язки, у зв`язку з проходженням військової служби, а встановлення такого факту надало б йому можливості отримати по службі певні преференції у вигляді несення служби за місцем проживання, мінімізацією виконання бойових завдань.
Предметом спору у даній справі є встановлення факту самостійного виховання батьком малолітнього сина.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, статтею 150 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечувати здобуття нею освіти та готувати її до самостійного життя. При цьому відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Водночас у випадках, встановлених цим Кодексом, суд може вийти за межі цих вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод чи інтересів малолітніх або неповнолітніх осіб.
Згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Одним із таких випадків є необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Водночас наведені положення процесуального закону не виключають повноважень суду щодо самостійного витребування доказів у випадках, коли це прямо обумовлено необхідністю захисту прав та інтересів малолітньої особи.
В силу вимог частин 3-5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Суд враховує, що відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони судами чи іншими установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що у справах, які стосуються дітей, національні суди повинні здійснювати особливо ретельний аналіз усіх релевантних обставин, а інтереси дитини мають переважне значення. Водночас позитивний обов`язок суду щодо з`ясування обставин справи може вимагати отримання інформації, яка має істотне значення для оцінки фактичної ситуації, у якій перебуває дитина.
Зазначений принцип узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у справі «T.A. та інші проти Республіки Молдова» (T.A. and Others v. the Republic of Moldova, заява № 25450/20, рішення від 30 листопада 2021 року) наголосив, що у справах, які стосуються дітей, національні суди повинні здійснювати ретельне дослідження обставин, що мають значення для визначення найкращих інтересів дитини. Європейський суд зазначив, що такі справи не можуть розглядатися як звичайні цивільні спори, у яких суд має лише визначити, яка зі сторін надала більш переконливі докази; суд повинен мати широку та актуальну фактичну основу, необхідну для прийняття рішення, яке відповідає найкращим інтересам дитини.
За таких обставин суд вважає, що отримання відомостей щодо перетину матір`ю малолітньої дитини державного кордону України є необхідним для повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи.
Зазначена інформація має об`єктивний характер, міститься в розпорядженні відповідного державного органу та не може бути отримана судом з інших джерел із такою ж достовірністю. Відомості про дати виїзду матері за межі України та її повернення на територію України дають можливість суду перевірити фактичні обставини, на які посилаються учасники справи, та оцінити їх у сукупності з іншими доказами.
Враховуючи, що справа стосується прав та інтересів малолітньої дитини, а встановлення відповідних фактичних обставин має істотне значення для її належного захисту, суд доходить висновку про наявність передбачених ЦПК України підстав для витребування відповідної інформації.
Тобто для повного і всебічного розгляду справи, враховуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне витребувати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) наступну інформацію: Чи перетинала ОСОБА_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , державний кордон у період з 01.03.2024 по 15.09.2026, та в яких напрямках були здійснені такі перетини, з метою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по цивільній справі.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України ухвала суду є судовим рішенням.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За аналогією із положеннями ст. 84 ЦПК України на підставі ухвали-запиту про місцезнаходження учасників справи суду має бути надана запитувана інформація або повідомлено протягом п`яти днів про неможливість надати запитувану інформацію і про причини; у разі неповідомлення суду про неможливість надати інформацію, витребувану судом, а також за її ненадання з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Керуючись ст. 84, 260, 261 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Витребувати з Головного центру обробки спеціальної інформаціїДержавної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) наступну інформацію: Чи перетинала ОСОБА_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , державний кордон України у період з 01.03.2024 по 15.09.2026, якщо так, то в яких напрямках були здійснені такі перетини?
Роз`яснити відповідальній особі Державної прикордонної служби України про встановлений п.7 ст. 84 ЦПК України обов`язок повідомити суд про неможливість подання витребуваного доказу із зазначенням причин протягом 5 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований