ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/9653/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058.
07.07.1988 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_1 від 26.07.2023 року. Після укладення шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».
Чоловік позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Він був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2, що підтверджується відповідною копією посвідчення.
Відповідно до експертного висновку від 14.09.2023 року №110 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
14.12.2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок її пенсії шляхом переходу з пенсії за віком за Законом № 1058 на пенсію за Законом №796 в разі втрати годувальника, обчисливши її розмір, виходячи із заробітної плати померлого годувальника, одержаної за роботу у зоні відчуження за період з 01.10.1989 по 30.11.1989, відповідно до вимог підпункту 3 пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.12.2023 року № 262240015100 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника згідно із Законом України №796.
Відмова мотивована тим, що пенсія по втраті годувальника, яка розрахована відповідно до Закону №796, є меншою, ніж пенсія за віком, а тому перехід на пенсію по втраті годувальника є недоцільним.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 10 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 13 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону № 1058, відповідно до якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058 до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 визначено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 54 Закону № 796, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Miністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, якими є документи про стаж, що визначені "Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, які надаються відділом персоніфікованого обліку для підтвердження заробітної плати та довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка подається за бажанням пенсіонера. Також надаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).
До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону № 1058.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням категорії № 2.
Відповідно до експертного висновку від 14.09.2023 року №110 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України встановлено причину смерті ОСОБА_3 : захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Судом проаналізовано зміст статті 54 Закону № 796, відповідно до якої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
З аналізу вказаної норми судом першої інстанції не встановлено заборону на переведення дружини померлого учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС у випадку наявності у померлого чоловіка посвідчення категорії 2.
Колегія суддів зазначає, що вказана норма містить уточнення щодо переліку документів, які мають надаватись членом сім`ї для призначення пенсії по втраті годувальника.
Зокрема, серед таких документів для дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, не потрібно подавати докази причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В той час як для дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 2 потрібно подання до органу пенсійного фонду експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до пункту 2.3 Порядку № 22-1.
З огляду на те, що позивач до заяви про переведення на пенсію по втраті годувальника за Законом №796 надала вищезазначені документи, отже, позивач має право на переведення на пенсію на умовах статті 54 Закону №796.
При цьому, колегія суддів не враховує доводи відповідача, що при розрахунку пенсії її розмір зменшується, адже пенсійним органом не було враховано приписи статті 54 Закону №796.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.12.2023 року № 262240015100.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести позивача з 14.12.2023 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог ст. 54 Закону №796, обчисливши її розмір виходячи із заробітної плати померлого годувальника, одержаної за роботу у зоні відчуження за період з 01.10.1989 по 30.11.1989 року, відповідно до вимог підпункту 3 пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Щодо розрахунку пенсії позивачу по втраті годувальника суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.11.2011 року № 1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження, зокрема менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
За матеріалами справи ОСОБА_3 пропрацював у зоні відчуження з 01.10.1989 по 30.11.1989 року, що є меншим за 12 місяців.
Згідно з пунктом 7 постанови № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата (дохід) для розрахунку пенсії не може бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період.
На підставі статті 15 Закону № 796 видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Пунктом 9 постанови № 1210 визначено, що одним із базових вихідних даних, необхідних для проведення розрахунку розміру пенсії по інвалідності особі, є розмір заробітку за кожний (конкретний) місяць роботи в зоні відчуження, згідно якого, в тому числі, розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), за період 1986-1990 років.
Відповідно до статті 72 Закону СРСР "Про загальний військовий обов`язок" за військовозобов`язаними, що призвані на збори, зберігається середній заробіток за весь час їх проходження.
Оплата праці військовозобов`язаних, які були призвані на спеціальні військові збори та направлені на роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась на умовах, передбачених для робітників та службовців, виконуючих ці роботи, - згідно вимог Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031, яким встановлено, що на військовозобов`язаних, призваних на спеціальні збори та які безпосередньо приймали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розповсюджено порядок оплати праці та виплати одноразової винагороди за місцем основної роботи.
Також, на цих осіб поширюється дія Постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168, Постанова ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 07.05.1986 № 524-156 та Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-156 (Постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року № 168-5) передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) робітникам підприємств та організацій, що приймали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 року № 665-195 (Постанова Ради Міністрів УРСР та УКППРОФСОФА від 10.06.1986 року № 207-7) передбачено, що за робітниками, направленими для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганню забруднення навколишнього середовища, зберігається середня заробітна плата (за винятком пільг для робітників в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостей).
Розповсюдити на працівників підприємств, організацій та установ, незалежно від відомчої підлеглості (включаючи осіб, що тимчасово переведені та відряджені), а також на військовослужбовців, військових будівельників, що зайняті на вказаних роботах, дію пунктів 1 (на період проведення цих робіт) та 10 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-156.
Надати право керівникам Міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівникам, що зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідних зонах небезпеки у розмірах, передбачених Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964.
Оплата праці робітників, що зайняті на роботах у третій, другій та першій зонах небезпеки, провадиться відповідно у чотирьох, трьох, та двох кратному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи із тарифної ставки (посадового окладу), встановленої по основному місцю роботи.
Встановити робітникам підприємств, організацій та установ, що виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганню забруднення середовища, додаткову оплату праці у нічний час у розмірі 35% годинної тарифної ставки (окладу) за кожний час роботи у нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки (окладу) на місяць.
Дозволити підприємствам, організаціям та установам залучати робітників на роботи, що пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у вихідні та святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі. Пільги, що передбачені цією Постановою, встановлюються з моменту аварії на ЧАЕС.
Таким чином, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження є первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
Довідкою Дочірнього підприємства Чорнобильське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж від 11.05.2010 року №4-49 підтверджено, що ОСОБА_3 працював у зоні відчуження у такі періоди: з 16.10 по 15.11.1986 року; з 16.03 по 15.04, з 10.06 по 30.06.1987 року; з 17.01 по 16.02, з 23.02 по 20.06, з 11.07 по 10.08, з 16.12 по 30.12.1988 року; з 17.01 по 15.03, з 16.04 по 15.05, з 01.07 по 30.07, з 11.09 по 15.12.1989 року, з 01.04 по 30.05.1990 року.
Відповідно до довідки, виданої Дочірнім підприємством Чорнобильське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж № 3-398 від 28.05.2010, заробітна плата ОСОБА_3 в Чорнобильському монтажному управлінні ВАТ «ПТЕМ», зокрема, за жовтень 1989 року склала 0,00496 грн, за листопад 1989 року склала 0,00851 грн.
Дослідивши надані відповідачем докази, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем при розрахунку розміру пенсії позивача у разі втрати годувальника її чоловіка ОСОБА_3 не було взято даних щодо заробітної плати позивача відповідно до довідки Дочірнього підприємства Чорнобильське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж № 3-398 від 28.05.2010 року.
Довідка Дочірнього підприємства Чорнобильське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж № 3-398 від 28.05.2010 року видана за формою Додатку 1 до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», в ній визначені первинні документи, на підставі яких видана довідка, зазначено суми заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи у зоні відчуження з жовтня по листопад 1989 року, отже ця довідка повинна бути врахована пенсійним органом при розрахунку розміру пенсії позивача по втраті годувальника.
Оскільки позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника, розрахунок її пенсії повинен здійснюватися відповідно до довідки, виданої Дочірнім підприємством Чорнобильське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж № 3-398 від 28.05.2010 року, тому рішення відповідача від 15.12.2023 року №262240015100 про відмову позивачу в переведенні на пенсію за Законом № 796 є протиправним та підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2023 року про перехід на інший вид пенсії згідно зі статтею 54 Закону № 796 із розрахунком розміру пенсії із заробітку, вказаного в довідці про заробітну плату № 3-398 від 28.05.2010 року, виданої Дочірнім підприємством Чорнобильське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж, з урахуванням висновків суду по цій справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставин справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.