154/3678/25
2-а/154/3/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., за участю представника позивача адвоката Савюк К.О., представників відповідача Лавренюка В.А., адвоката Кібальника В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про відмову від адміністративного позову та клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Муніципальної варти Володимирської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Володимирського міського суду Волинської області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Муніципальної варти Володимирської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 04 вересня 2025 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд з урахуванням особливостей, установлених статтею 286 КАС України.
08 вересня 2025 Муніципальною вартою Володимирської міської ради подано відзив на адміністративний позов, у якому відповідач заперечував проти його задоволення, посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови, належність матеріалів фотофіксації, дотримання порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правильність застосування норм КУпАП і Правил дорожнього руху України. 26 листопада 2025 року представником відповідача подано додаткові письмові пояснення, в яких суд повідомлено про понесення Муніципальною вартою витрат на професійну правничу допомогу на підставі договору №21/01/2025 від 16 січня 2025 року та про намір після завершення розгляду справи заявити вимогу про їх відшкодування.
26 березня 2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача адвокат Савюк К.О. подала письмову заяву, у якій, зазначивши, що діє в межах наданих їй повноважень, повідомила про відмову ОСОБА_1 від адміністративного позову в повному обсязі та закрити провадження у справі.
Представник відповідача права позивача на відмову від адміністративного позову не заперечив, однак просив у разі прийняття судом такої відмови одночасно вирішити питання про судові витрати. У поданих 10 липня 2026 додаткових письмових поясненнях представник Муніципальної варти зазначив, що на момент відмови позивача від позову відповідачем уже було виконано значний обсяг дій із захисту своїх інтересів: проаналізовано позов і матеріали справи, підготовлено відзив, направлено запити до державних органів, отримано та проаналізовано додаткові докази й технічну документацію, підготовлено процесуальні клопотання та письмові пояснення, забезпечено участь представника у судових засіданнях.
Посилаючись на статті 132, 134, 139, 140 КАС України та практику Верховного Суду, відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Муніципальної варти Володимирської міської ради 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які, за твердженням відповідача, понесені відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №21/01/2025 від 16 січня 2025 та додаткового договору до нього.
Представник відповідача також посилався на статтю 140 КАС України, постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №640/15192/19 та від 06.09.2022 у справі №640/15100/19, а також на пункт 3.1.4 розділу 3 Статуту Муніципальної варти Володимирської міської ради.
Крім того, представник відповідача подав до суду договір про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва №21/01/26 від 08 січня 2026 року, укладений між адвокатом Кібальником В. П. та Муніципальною вартою Володимирської міської ради, зазначивши, що цей договір діє до 31 грудня 2026 року та подається для підтвердження безперервності договірних відносин і представництва відповідача у 2026 році.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про відмову від позову, щодо клопотання сторони відповідача про стягнення витрат на правову допомогу заперечувала, посилаючись на диспозицію ст.134 КАСу та зауважуючи,що в даній справі Муніципальна варта Володимирської міської ради діє як суб,єкт владних повноважень.
Представники відповідача Лавренюк В.А. та Кібальника В.П. підтримали свої вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на п.3.1.4 Розділу № Статуту, та вважаючи, що їх вимоги є законними.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши заяву про відмову від позову, матеріали справи, документи щодо повноважень представника позивача, доводи відповідача щодо судових витрат та норми процесуального права, доходить таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Згідно з частиною першою статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
На відміну від подання заяви про залишення позову без розгляду за пунктом 5 частини першої статті 240 КАС України, право на відмову від позову не обмежується моментом початку розгляду справи по суті.
За частиною другою статті 189 КАС України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії та перевіряє, чи не обмежений представник сторони у повноваженнях на її вчинення.
Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №240/19893/22, адміністративне провадження №К/990/41810/23, наголосив, що з огляду на істотні процесуальні та матеріально-правові наслідки відмови від позову суд зобов`язаний не формально, а ретельно перевірити дійсність волевиявлення позивача, відсутність суперечності закону та порушення прав інших осіб, а також роз`яснити наслідки закриття провадження. За наявності раціональних сумнівів таке питання має вирішуватися із забезпеченням можливості з`ясувати позицію учасників справи.
У справі заяву про відмову від адміністративного позову подано від імені позивача її представником - адвокатом Савюк К.О., тобто особою, яка здійснює професійну правничу допомогу. Повноваження адвоката підтверджені ордером, у якому зазначено, що договором про надання правничої допомоги її повноваження не обмежуються. Заява містить чітке та безумовне волевиявлення щодо відмови від адміністративного позову в повному обсязі та прохання закрити провадження у справі. Матеріали справи не містять даних, які б викликали обґрунтований сумнів щодо дійсності такого волевиявлення або свідчили про перевищення представником наданих їй повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з частинами першою та другою статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки, а обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Повноваження адвоката Савюк К. О. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджені наявним у матеріалах справи ордером. У зазначеному ордері міститься відомість про те, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Оскільки наявний у справі ордер прямо свідчить про відсутність установлених договором обмежень повноважень адвоката Савюк К. О., суд доходить висновку, що представник позивача мала належні повноваження на подання від імені ОСОБА_1 заяви про повну відмову від адміністративного позову.
Відмова є повною, безумовною та стосується всіх заявлених позовних вимог.
Обставин, які свідчили б про те, що відмова від позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом не встановлено.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За таких обставин відмова ОСОБА_1 від адміністративного позову підлягає прийняттю, а провадження у справі - закриттю.
Щодо вимоги Муніципальної варти про стягнення 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частина перша статті 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Разом із тим частина друга цієї статті містить спеціальний імперативний виняток: за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Таке формулювання статті 134 КАС України неодноразово застосовувалося Верховним Судом. Зокрема, Об`єднана палата КАС ВС у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 прямо відтворила положення частини другої статті 134 КАС України про виключення витрат суб`єкта владних повноважень на адвоката з витрат, що підлягають розподілу.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, а також інший суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, для віднесення певного учасника правовідносин до суб`єктів владних повноважень визначальне значення має не лише його організаційно-правова форма чи найменування, а передусім характер функцій, які він здійснює у конкретних спірних правовідносинах. Якщо суб`єкт на підставі закону наділений можливістю односторонньо приймати обов`язкові для іншої особи рішення, застосовувати передбачені законом заходи публічно-правового характеру або іншим чином реалізовувати владні управлінські повноваження, у таких правовідносинах він діє саме як суб`єкт владних повноважень.
Із матеріалів справи вбачається, що Муніципальна варта Володимирської міської ради у спірних правовідносинах діяла не як звичайна юридична особа приватного права та не як рівноправний учасник цивільних чи господарських відносин, а при реалізації покладених на неї публічно-владних функцій у сфері контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів і притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
У даній справі предметом судового оскарження є саме постанова про накладення адміністративного стягнення, винесена уповноваженою посадовою особою Муніципальної варти у зв`язку з фіксацією правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Отже, відповідач реалізував щодо позивача владні управлінські повноваження, наслідком яких стало одностороннє покладення на фізичну особу обов`язку зазнати адміністративного стягнення.
З огляду на це Муніципальна варта Володимирської міської ради у межах саме цих спірних правовідносин відповідає ознакам суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.
При цьому навіть у разі, якщо за своїм організаційним статусом Муніципальна варта не ототожнюється безпосередньо з виконавчим комітетом чи іншим класичним органом місцевого самоврядування, це не змінює її процесуального статусу у цій справі, оскільки закон прямо відносить до суб`єктів владних повноважень також «іншого суб`єкта» при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.
За таких обставин витрати Муніципальної варти Володимирської міської ради на оплату професійної правничої допомоги адвоката Кібальника В. П. є саме витратами суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката у розумінні частини другої статті 134 КАС України, а тому не підлягають розподілу між сторонами та стягненню з позивача.
Частина друга статті 139 КАС України також відображає загальний підхід законодавця: суб`єкту владних повноважень можуть компенсуватися документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням експертиз; витрати на професійну правничу допомогу до цього переліку не належать.
Суд враховує посилання відповідача на статтю 140 КАС України.
Дійсно, відповідно до цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, якщо позивач не звільнений від сплати судових витрат.
Однак стаття 140 КАС України не може застосовуватися ізольовано від статей 132, 134 та 139 цього Кодексу.
Стаття 140 визначає спеціальний порядок розподілу тих судових витрат, які за своєю правовою природою та з урахуванням статусу відповідної сторони взагалі можуть бути предметом розподілу.
Вона не містить положення, яке скасовувало б прямо встановлений частиною другою статті 134 КАС України виняток щодо витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Об`єднана палата КАС ВС у постанові від 29 серпня 2022 року у справі №826/16473/15, провадження №К/9901/47471/21, наголошує на співвідношення статей 139 і 140 КАС України, наголосила, що спеціальний характер статті 140 не усуває обмежень, установлених загальними правилами КАС України щодо видів витрат, які можуть бути розподілені з огляду на процесуальний статус сторони.
Офіційний огляд Верховного Суду від 08 липня 2026 також прямо вказує, що положення частини другої статті 134 КАС України застосовуються і тоді, коли розгляд справи закінчується закриттям провадження, а розподіл витрат здійснюється з урахуванням правил статті 139 КАС України.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №640/15192/19 не спростовує цього висновку.
У зазначеній справі Верховний Суд аналізував спеціальні правила статті 140 КАС України, зокрема у контексті судового збору та процесуальної форми вирішення питання про його розподіл після відмови від позову. У цій постанові не сформульовано висновку про право відповідача - суб`єкта владних повноважень на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу всупереч прямому винятку частини другої статті 134 КАС України.
Не є релевантною для обґрунтування такої вимоги й постанова Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №640/15100/19, оскільки предметом касаційного перегляду в ній було питання розподілу судового збору за позовом суб`єкта владних повноважень. Сам Верховний Суд у цій постанові підкреслював необхідність системного застосування статей 139 та 140 КАС України.
Посилання представника відповідача на пункт 3.1.4 розділу 3 Статуту Муніципальної варти Володимирської міської ради також не є правовою підставою для стягнення з позивача витрат на адвоката.
Статут як локальний акт може визначати правосуб`єктність Муніципальної варти, її організаційні повноваження, право укладати договори, залучати адвоката та нести відповідні витрати. Проте наявність у відповідача права одержувати професійну правничу допомогу і оплачувати її за рахунок власних коштів не є тотожною наявності процесуального права перекласти такі витрати на іншу сторону адміністративного спору.
Порядок розподілу судових витрат визначається виключно КАС України, а локальний акт органу чи установи не може розширити перелік витрат, які процесуальний закон прямо виключає з розподілу.
Отже, суд не ставить під сумнів правомірність укладення Муніципальною вартою договорів із адвокатом Кібальником В. П., чинність цих договорів, можливість фактичного надання ним професійної правничої допомоги чи обов`язок відповідача оплатити надані послуги. Разом із тим ці обставини не створюють права на компенсацію відповідної винагороди за рахунок ОСОБА_1 .
Суд також враховує доводи відповідача про те, що позивач заявив про відмову від позову лише після тривалого розгляду справи, дослідження значної частини доказів та виконання адвокатом відповідача суттєвого обсягу роботи. Разом із тим сама реалізація позивачем передбачених КАС України процесуальних прав - спочатку звернення із заявою про залишення позову без розгляду, а після відмови у ній - подання заяви про відмову від позову - не є сама по собі доказом зловживання процесуальними правами або завідомо безпідставного чи штучного ініціювання судового процесу.
Верховний Суд у практиці застосування частини десятої статті 139 КАС України виходить з того, що для компенсації витрат у разі закриття провадження внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач повинен довести конкретні такі дії; під ними розуміється, зокрема, завідомо безпідставне або штучне ініціювання судового провадження. Самого факту закриття провадження чи реалізації процесуального права позивачем для цього недостатньо. Цей висновок викладено, зокрема, у постанові КАС ВС від 18 березня 2020 у справі №280/5628/18 та відтворено в офіційному огляді Верховного Суду 2026 року.
Матеріали цієї справи не містять достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 завідомо безпідставно або штучно ініціювала судове провадження чи зловживала процесуальними правами лише з метою заподіяння відповідачу витрат.
Відтак і з цієї підстави покладення заявлених відповідачем витрат на позивача є необґрунтованим.
За таких обставин суд доходить висновку, що незалежно від фактичного обсягу виконаної адвокатом Кібальником В. П. роботи, реальності та співмірності заявлених 12 000 грн, такі витрати є витратами суб`єкта владних повноважень на професійну правничу допомогу, які відповідно до частини другої статті 134 КАС України не підлягають розподілу між сторонами та стягненню з фізичної особи - позивача.
Тому у задоволенні вимоги Муніципальної варти Володимирської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 47, 59, 60, 132, 134, 139, 140, 189, 238, 239, 241-243, 248, 256, 286 КАС України, суд
постановив:
Заяву представника позивача адвоката Савюк Кристини Олександрівни про відмову від адміністративного позову - задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від адміністративного позову до Муніципальної варти Володимирської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Провадження в адміністративній справі №154/3678/25 (провадження №2-а/154/3/26) - закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 239 КАС України повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
У задоволенні заяви Муніципальної варти Володимирської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України.
Суддя Тетяна Пустовойт