"16" вересня 2026 р. Справа № 363/5905/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., вирішуючи питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи,
ВСТАНОВИВ:
16.09.2026 до Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 подано вказану заяву, у якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , уродженця Полтавської області, Лубенського району, село Вісачки, Україна, місце смерті місто Алчевськ, Луганська область, Україна, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - Ракова інтоксикація, Злоякісне новоутворення прямої кишки, а також допустити негайне виконання рішення у справі та звернути судове рішення до виконання.
Заяву про встановлення факту смерті подано до суду у порядку, окремого позовного провадження, передбаченому статтями 293, 315-319 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, вставлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Отже заяви у справах окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним нормам процесуального законодавства, що врегульовують порядок вирішення судом порушеного питання,зокрема у справах за заявами про розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, встановленого статтями 315-319 ЦПК України.
Так, відповідно пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК Українивстановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Перевіривши матеріалами заяви, суд вважає за необхідним залишити її без руху з таких підстав.
Відповідно до статті 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а статтею 177 цього Кодексу - документи, що додаються до позовної заяви.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Так, заявник, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, посилається на положення пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при цьому наведений у заяві зміст указаного положення не відповідає його чинній редакції.
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, застосування зазначеної пільги пов`язане не лише з поданням заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, та посиланням на тимчасову окупацію території України, а й з настанням передбачених указаною нормою наслідків.
Як убачається із долученої до заяви копії паспорта громадянина України, заявник ОСОБА_1 у період з 14.06.2014 до 07.08.2018 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а з 02.04.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Обставин свого вимушеного переселення з тимчасово окупованої території України заявник у заяві не навів, документів на підтвердження таких обставин до заяви не додано.
Зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту смерті батька необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка. При цьому заявник зазначає, що причиною смерті ОСОБА_2 є ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення прямої кишки, що також зазначено у долученій довідці про смерть № С-02971 від 19.08.2026. Обставин загибелі особи у зв`язку зі збройною агресією, збройним конфліктом чи тимчасовою окупацією території України, а також інших передбачених пунктом 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» наслідків у заяві не наведено.
За таких обставин, посилання заявника на настання смерті батька на тимчасово окупованій території України не є достатнім для застосування зазначеної пільги. За викладених у заяві обставин та доданими до неї документами підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд не встановив.
Такий підхід до застосування пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в ухвалах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №243/9106/18, від 04.10.2019 у справі № 242/4145/19, постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №350/2002/18, від 20.11.2019 у справі № 243/12928/18.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 гривень.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн, та надати суду документ про його сплату або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява подана з недотриманням вимог, встановлених частиною четвертою статті 177 ЦПК України.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 665,60 грн або документів, що підтверджують передбачені законом підстави звільнення від його сплати.
Слід зазначити, що невідкладний розгляд таких категорій справ не нівелює загальні вимоги цивільного процесуального законодавства щодо оформлення заяв.
При цьому, слід зауважити, що залишення заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи - залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
Роз`яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лукач