Справа № 527/1292/15-ц
провадження № 4-с/527/7/26
УХВАЛА
15 вересня 2026 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Левицької Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-
встановив:
15.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та державного виконавця Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пазій С.А., в якій просить: - визнати протиправними дії державного виконавця Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 76418354 щодо визначення розміру заборгованості ; - зобов`язати державного виконавця Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 76418354 провести перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів у відповідності до положень чинного законодавства; - зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості: - за період відсутності доходу - виходячи із середньої заробітної плати для відповідно місцевості, за період наявності доходу - відповідно до рішення суду, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування скарги посилається на те, що Глобинським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист у справі № 527/1292/15-ц від 19.06.2015 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини. Відкрито ВП № 76418354 у Харківському ВДВС. Із пояснень виконавчої служби від 30.06.2026 скаржником було отримано копії довідки за формою ОК-5 та ОК-7, копії трудової книжки та довідку про доходи, відомості надані Державною податковою службою України та відповідний розрахунок заборгованості по аліментах від 30.06.2026. Ознайомившись із зазначеними вище документами, скаржник не погоджується з наданим розрахунком та вважає дії державного виконавця протиправними, оскільки він проведений із порушенням вимог чинного законодавства та без врахування поданих боржником документів. Зокрема, з довідок за формою ОК-5 та ОК-7, які сформовані електронною системою Пенсійного фонду України вбачається, що за періоди: червень 2015 року - вересень 2015 року, червень 2016 року - грудень 2016 року, січень 2018- січень 2019 року, березень 2022 року - лютий 2026 року, трудовий стаж боржнику не нараховувався, як і не нараховувався дохід. Проте, відповідно до копії трудової книжки, особа буда працевлаштована. Зазначена інформація викликає суперечності щодо дійсності поданих боржником документів. Виконавцем не вживалося жодних дій щодо з`ясування дійсності наданих боржником відомостей. Окрім того, у зазначених відомостях повністю відсутня інформація щодо доходу у 2017 році. Крім того, проаналізувавши розрахунок виконавця за інші місяці (січень-травень 2016 року, лютий 2019 року - лютий 2022 року, березень 2026 року) та співставивши інформацію з довідок за формою ОК-5 та ОК-7, які сформовані електронною системою Пенсійного фонду України, скаржником виявлено, що сума доходів у довідках значно відрізняється від розміру доходу, який визначений у розрахунку (до прикладу: у березні 2026 року дохід склав 15949,80 грн, проте аліменти нараховувалися на суму 4 699,50 грн і так по кожному із зазначених місяців, що значно впливає на розмір аліментів та свідчить про протиправність дій виконавця.
В судове засідання учасники не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до дублікату виконавчого листа , виданого Глобинським районним судом Полтавської області 24.10.2024 року у справі № 527/1292/15-ц, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабаї Харківського району Харківської області, на користь ОСОБА_1 , щомісячно аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку (доходів) , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 27 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
30.10.2024 року державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ісматовою К.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 76418354.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного державним виконавцем Пазій С.А., заборгованість ОСОБА_2 станом на червень 2026 року становить 40945,34 грн.
З вказаним розрахунком ОСОБА_1 не погоджується.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Положеннями ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, предметом оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Порядок здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів врегульований Сімейним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з наданих скаржником та досліджених в судовому засіданні довідок за формою ОК-5 та ОК-7, які сформовані електронною системою Пенсійного фонду України вбачається щодо ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ), що за періоди: червень 2015 року - вересень 2015 року, червень 2016 року - грудень 2016 року, січень 2018- січень 2019 року, березень 2022 року - лютий 2026 року, трудовий стаж боржнику не нараховувався, як і не нараховувався дохід.
З урахуванням наведеного , заборгованість ОСОБА_2 нараховувалась за вказаний період відповідно до положень ч. 2 ст. 195 СК України. При цьому, при проведенні розрахунку заборгованості по аліментах, державним виконавцем застосовано положення ч. 2 ст. 182 СКУ: мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилання скаржника на відомості, вказані у трудовій книжці ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки в наданій скаржником до суду копії трудової книжки відсутні відомості про працевлаштування ОСОБА_2 в період червень 2015 року - вересень 2015 року, інші відомості з трудової книжки не можливо встановити (ксерокопія обрізана). Крім того, суд враховує, що відомості трудової книжки не містять даних щодо розміру доходу боржника у спірний період.
В той же час, в ході дослідження копії довідки про доходи № 6 від 23.04.2026 року, виданої ТОВ «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 3» , встановлено, що ОСОБА_2 отримував дохід у січні 2022 року - 7537,41 грн, у лютому 2022 року - 6978,25 грн, у березні 2026 року - 12281,35 грн.
Проте, у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного станом на червень 2026 року, вказані суми не відображені, тому скарга в цій частині підлягає до задоволення.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частинами 1-3 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, меж дозволеного втручання, балансу інтересів сторін, враховуючи, що відомості , вказані в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеному станом на червень 2026 року, містять суперечності щодо суми отриманого боржником ОСОБА_2 доходу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81,247, 260, 447-453 ЦПК України, суд,-
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пазій С.А. у виконавчому провадженні № 76418354 щодо визначення розміру заборгованості.
Зобов`язати державного виконавця Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пазій С.А. у виконавчому провадженні № 76418354 провести перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів , здійснивши розрахунок заборгованості: - за період відсутності доходу - виходячи із середньої заробітної плати для відповідно місцевості, за період наявності доходу - відповідно до рішення суду, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасниксправи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Левицька