Справа № 524/6255/26
Провадження № 2/533/600/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
15 травня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
- стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором позики від 17.06.2024 № 711213 у розмірі 13671,06 грн;
- у порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Також позивач розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача.
Процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09 червня 2026 року цивільну справу було передано за територіальною підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області (а.с. 13).
08 липня 2026 року цивільна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.07.2026 справу розподілено головуючій судді Козир В.П. (а.с. 16).
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 16 вересня 2026 року (а.с. 53-54).
Справу розглянуто 16.09.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 2-7)
17.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (позикодавець) та ОСОБА_1 (надалі - відповідачка) укладено договір позики № 711213 (надалі - договір позики), відповідно до умов якого відповідачці передані грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальниці із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальниці у розмірі 4000,00 грн.
Відповідачкою не виконані належним чином взяті зобов`язання за договором позики, що є грубим порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого 29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 29112024, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за договором позики № 711213.
Відповідно до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 13671,06 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 3913,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 1758,06,00 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями - 8000,00 грн.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 15,16, 204, 205, 207, 512-514, 516, 526, 527, 530, 625, 639, 1048, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, статті 19, 95, 137, 175, 211, 272, 274, 276 ЦПК України, статтю 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статті 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтю 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 (постанова від 23 вересня 2015 року), у справі № 561/77/19 (постанова від 16 грудня 2020 року), у справі № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року.
Позиція відповідача
Відповідачка ОСОБА_1 , у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи (а.с. 57-58). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надала.
У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачкою суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
17 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (за договором - позикодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір позики (з фіксованою процентною ставкою) № 711213 (надалі - договір позики), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 21, 23, 24, 30 договору позики (а.с. 17-19).
Відповідно до п. 1 договору позики за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику») на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики») для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
У п. 2 договору позики визначені параметри та умови позики, параметри, її повернення та сплати процентів: сума позики - 4000,00 грн (п. 2.1 договору позики); строк позики/ строк договору (первісний строк кредитування) - 30 днів (п. 2.2 договору позики); процентна ставка (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 договору - 1,43 % у день; дата надання позики - 17.06.2024; дата повернення позики (наступний день за останнім днем користування) - 17.07.2024; процентна ставка - 1,43 % у день; інші платежі: проценти за понадстрокове користування позикою/ залишком позики - 3,00 % у день; пеня - 3,00 % у день; орієнтовна реальна річна процентна - 7497,59 %; орієнтовна загальна вартість позики - 5710,00 грн. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2 п. 2 договору, та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до договору (п. 2.3 договору позики).
У відповідності до п. 6 договору позики позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/ або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та змінні значення умов, що підлягають узгодженню у зв`язку з продовженням строку позики, обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики, та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Позичальник має право в будь-який час достроково повністю або частково повернути позику. У разі дострокового повернення позики позичальник сплачує позикодавцеві усі проценти за період фактичного користування коштами позики. У випадку часткового дострокового повернення позики у першу чергу сплачуються всі проценти за користування позикою за період фактичного користування коштами позики, залишок суми підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу. У випадку повного дострокового повернення позики шляхом внесення повної суми заборгованості за договором сплачуються всі проценти за користування коштами позики за період фактичного користування коштами позики, а також основна сума боргу. При цьому нарахування процентів проводиться за період фактичного користування коштами позики, в тому числі за день надання позики (при цьому, якщо позику повернуто та сплачено проценти в повному об`ємі не пізніше наступного дня за останнім днем користування коштами позики (дата повернення позики зазначена у ст. 2 договору) - нарахування процентів за цей день не здійснюється). Плата за дострокова повернення позики не справляється (п. 9 договору позики).
Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов`язань за цим договором усім своїм майном. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язків за договором позикодавець несе відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 17 договору позики).
Відповідно до п. 18 договору позики, у разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства Згідно з п. 2.1 кредитного договору перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних клієнта.
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно зі Законом України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113 (далі - Постанова НБУ) (п. 21 договору позики).
Відповідно до п. 23 договору позики позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Згідно з п. 24 договору позики договір укладено із використанням вебсайту http:/monto.com.ua/. Сторони узгодили такий спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного договору позичальнику: примірник договору надсилається на електронну пошту позичальника, вказану в договорі. Примірник договору також доступний позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія договору на папері надається позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням положень Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»
У п. 30 договору позики зазначено реквізити сторін, у тому числі і позичальника, а саме: зазначено прізвище, ім`я, по батькові відповідачки: ОСОБА_1 , відомості про паспорт; ідентифікаційний номер відповідачки ( НОМЕР_1 ); адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: Михайленки, Вишневий, д.1; телефон: НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором n0m6f3.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору позики (з фіксованою процентною ставкою) № 711213 від 17.06.2024, яку було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), передбачає: дату платежу; кількість днів у розрахунковому періоді; суму платежу за розрахунковий період тощо (а.с.20).
Електронним повідомленням підтверджується про прийняття пропозиції укласти договір позики (з фіксованою процентною ставкою) № 711213 від 17.06.2024, яке було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), з метою встановлення договірних правовідносин з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», з якою погодилася ОСОБА_1 (а.с. 20 на звороті).
Довідкою про укладення договору (ідентифікацію) підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VII. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) відбувся таким шляхом: одноразовий ідентифікатор - n0m6f3; ідентифікатор відправлено позичальнику - 17.06.2024 о 09:04 год; електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікатор введено позичальником/відправлено кредитору - 17.06.2024 09:04 год; перерахування грошових коштів позичальнику - 17.06.2024 09:04 год (а.с. 21).
У відповідності до копії платіжної інструкції від 17.06.2024 № НОМЕР_5 ТОВ «Сіроко фінанс» було перераховано ОСОБА_1 на картку НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 4000,00 грн (а.с. 22).
Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 23-24), виконаного первісним кредитором ТОВ «Сіроко Фінанс», сума заборгованості відповідачки за період з 17.06.2024 по 17.07.2024 становила 13671,06 грн, з яких: тіло - 3913,00 гривень; відсотки - 1758,06 гривень; пеня - 8000,00 гривень.
Заборгованість нарахована за 166 днів, з яких проценти нараховані за період з 17.06.2024 по 17.07.2024 з розрахунку 1,425 % у день користування кредитом та 18.07.2024 по 15.08.2024 з розрахунку 1,5 % у день користування кредитом. Пеня нарахована з 16.08.2024 по 23.10.2024 з розрахунку 3,00 % у день.
Відповідачкою була здійснена часткова оплата 15.07.2024 у розмірі 1740,00 грн, з яких 87,00 грн первісний кредитор відніс на погашення тіла позики, а 1653,00 грн на погашення процентів.
29.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сірко Фінанс» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі - фактор) укладено договір факторингу № 29112024 (далі - договір факторингу) (а.с. 25-28).
Згідно з п. 2.1 договору факторингу згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
У відповідності до п. 3.1.2 договору фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем впродовж 3 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору.
У відповідності до акту приймання-передачі реєстру права вимоги за договором факторингу № 29112024 від 29.11.2024 клієнт передав, а фактор (новий кредитор) прийняв реєстр боржників прав вимог за договором, складений за формою згідно з додатком № 1 до даного договору. Кількість боржників: 3544 (а.с.31).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором від 17.06.2024 № 711213 у загальній сумі 13671,06 грн, з яких: сума заборгованості за тілом - 3913,00 гривень; сума заборгованості за відсотками - 1758,06 грн, заборгованість по пені - 8000,00 грн (а.с. 32).
Згідно з копією платіжної інструкції № 10799 від 29.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «Сіроко Фінанс» грошові кошти у сумі 726980,53 грн як оплату за відступлення фактору права вимоги згідно з договором № 29112024 від 29.11.2024, без ПДВ (а.с. 33).
Застосовані судом норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ст. 1050 ЦКУ, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що е електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі . Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).
Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 711213, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачці у користування грошові кошти (позику) у сумі 4000,00 грн на строк 30 днів.
Договір було укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним позикодавцем не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки, номер паспорта, номер телефону; маску банківської картки; адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 12).
Відповідачка була ідентифікована та верифікована за допомогою системи BankID НБУ (п. 23 договору).
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.
Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі первісними позикодавцем позики у сумі 4000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідачки.
Доказів погашення відповідачкою заборгованості за договором позики перед первісним позикодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачкою суду не надано.
Отже, відповідачка умови договору позики порушила та у строк, встановлений умовами договору, позику не повернула.
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс»» набув право грошової вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу, який є дійсним та неоспореним відповідачкою.
Отже позивач на законних підставах набув право вимоги до відповідачки за договором позики, станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки та має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі.
З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за договором позики (тіло позики) (з урахуванням часткового погашення на суму 87,00 грн) у розмірі 3913,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.
У дослідженому судом договорі позики було встановлено строк користування позикою - 30 днів та відповідна кінцева дата повернення позики - 17.07.2024. Через 30 днів сума позики, отримана відповідачкою від первісного позикодавця, мала б бути повернута повністю.
У договорі була встановлена процентна ставка за користування кредитом протягом 30 днів, а також процентна ставка за понадстрокове користування кредитом, тобто процентна ставка, що нараховувалася на прострочену суму позики.
Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:
«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
-на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
-на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Суд уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.
З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума позики за договором становить 4000,00 грн; строк правомірного користування позикою - 30 днів; договірна дата повернення позики - 17.07.2024, процентна ставка за правомірне користування позикою - 1,43 %; ставка за понадстрокове користування позикою - 3,00 %.
Доказів пролонгації відповідачкою договору позики у порядку, визначеному п. 6 договору позики, шляхом укладення додаткової угоди, підписаної зі застосуванням одноразового ідентифікатора, позивачем не надано.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти нараховувалися за 166 днів, з яких за період з 17.06.2024 по 17.07.2024 з розрахунку 1,425 % у день користування кредитом, та з 18.07.2024 по 15.08.2024 з розрахунку 1,5 % у день користування кредитом.
Отже сума процентів за правомірне користування позикою за договором буде складати - 1710,00 грн, як про це домовилися сторони, укладаючи договір, тобто за 30 днів користування позикою.
Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за договором позики або належних доказів на спростування отримання позики до суду не надала.
З урахуванням часткового погашення відповідачкою процентів на суму 1653,00 грн сума заборгованості за процентами за правомірне користування позикою буде складати 57,00 грн (1710,00 - 1653,00 грн = 57,00).
Решта сума процентів, пред`явлена до стягнення, - 1701,06 грн (1758,06 - 57,00 = 1701,06) - проценти, нараховані на прострочену суму позики поза межами строку, встановленого договором позики. Тобто такі проценти нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та за процентною ставкою, розмір якої не визначався сторонами за умовами договору (1,5 %).
У постанові ВПВС від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом/позикою, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитуванн, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У період нарахування процентів за понадстрокове користування позикою введено воєнний стан на території України.
Суд зазначає, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем за прострочення виконання зобов`язань за договором позики, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Отже, за договором позики сума процентів за період з 18.07.2024 по 15.08.2024 нарахована первісним позикодавцем та пред`явлена до стягнення позивачем неправомірно. Така сума процентів, нарахована на прострочену заборгованість поза межами строку кредитування, підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті процентів, нарахованих за понадстрокове користування позикою, припинився без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.
Щодо нарахування штрафу суд зазначає таке.
Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:
«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Суд уважає, що розрахунок заборгованості у частині нарахування штрафних санкцій (пені) не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.
З розрахунку заборгованості вбачається, що первісним позикодавцем нараховано пеню за період з 16.08.2024 по 23.10.2024 на загальну суму 8000,00 грн.
У період нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань за договором позики введено воєнний стан на території України.
Суд зазначає, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором позики, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (пеню), сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачкою зобов`язань за таким договором.
Отже, за договором позики сума пені у розмірі 8000,00 грн нарахована первісним позикодавцем та пред`явлена до стягнення позивачем - неправомірно. Така сума пені підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті пені припинився без його виконання.
Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки суми заборгованості за договором позики у загальному розмірі 3970,00 грн, у тому числі 3913,00 грн (з урахуванням часткової оплати) - тіло позики; 57,00 грн (з урахуванням часткової оплати) - проценти за правомірне користування позикою.
У задоволенні решти позовних вимог на суму 9701,06 грн (8000,00 грн (пеня) + 1701,06 грн (проценти за понадстрокове користування позикою) = 9701,06) суд відмовляє за безпідставністю.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,20 грн (а.с. 1, 9).
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (29,04 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 773,16 грн (2662,40 х 29,04 % = 773,16)
.
Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правової допомоги від 02 лютого 2026 року № 42649746, укладений між адвокатом Мінковською Анастасією Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (а.с. 45-47) та додаткову угоду № 711213 від 24.04.2026 (а.с.48), відповідно до яких адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем», або на умовах попередньої оплати (авансування);
2) акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 24.04.2026 (а.с. 49), відповідно до якого вартість правничої допомоги складає 6000,00 грн та складається зі: письмової консультації клієнта щодо спірних правовідносин - 1 година - 1000,00 грн; правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1 година - 1500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - 2 години - 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 годин - 500,00 грн. Послуги надані в повному обсязі. Оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні акту;
3) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 50).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро; договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (29,04 % від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 1742,40 грн (6000,00 х 29,04 % = 1742,40).
Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором позики від 17.06.2024 № 711213 у загальному розмірі 3970 гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог на суму 9701 гривень 06 копійок - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 773 гривні 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 1742 гривні 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, буд. 21/1, місто Бровари, Київський район, Київська область, 07406; ідентифікаційний код 42649746; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; тел.: НОМЕР_6; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ» ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 16.09.2026.
Суддя В.П. Козир