Справа №705/4430/26
2-з/705/21/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Давидяк Юлії Олександрівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про захист прав споживачів, визнання протиправним та скасування рішення, припинення дії, яка порушує право,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про захист прав споживачів, визнання протиправним та скасування рішення, припинення дії, яка порушує право.
Ухвалою від 17.07.2026 у справі відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник позивача адвокат Давидяк Ю.О. подала до суду заяву про забезпечення позову у даній справі та просить вжити заходи забезпечення позову та зобов`язати оператора системи розподілу, акціонерне товариство «Черкасиобленерго`в особі Відокремленого структурного підрозділу «Уманські енергетичні мережі», відновити електропостачання об`єкта побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав, пов`язаних із протоколом № 000694 засідання комісії АТ «Черкасиобленерго» від 26.05.2026 з розгляду акту про порушення № 000694 від 30.03.2026 - до набрання рішенням законної сили.
Заява обґрунтована тим, що позивач вважає оскаржуваний протокол незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки акт про порушення складено всупереч вимогам Правил роздрібного ринку електричної енергії. 09.07.2026 працівниками ВСП «Уманські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго» було відключено житловий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_1 від електропостачання. 17.07.2026 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області було відкрито провадження у справі № 705/4430/26 та враховуючи прямі приписи п. 7.11. ПРРЕЕ про те, що відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для поновлення електропостачання, 22.07.2026 адвокатом Давидяк Ю. О. було подано заяву до керівника ТОВ «Черкасиенергозбут» із вимогою поновлення електропостачання за вищевказаною адресою. 27.07.2026 електропостачання було відновлено, а 09.09.2026, не зважаючи на розгляд справи в суді та імперативну норму п. 7.11. ПРРЕЕ, працівниками ВСП «Уманські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго» було повторно відключено житловий будинок позивача від електропостачання.
Враховуючи вимоги ст.ст. 149, 150 ЦПК України та позицію викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, заявник зазначає, що такі критерії свідчать про право споживача на забезпечення позову у спорі з електропостачальником.
У заяві зазначено, що мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.
На думку позивача, заява про забезпечення позову містить достатні обґрунтування тієї обставини, що невжиття заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, зокрема може призвести до значних майнових, а також немайнових втрат позивача та членів її сім`ї, у першу чергу у зв`язку із наближенням опалювального сезону та зменшенням тривалості світлового дня в осінній період, тому і просить задовольнити подану заяву про забезпечення позову.
За вх. № 24357 від 15.09.2026 від представника ТОВ «Черкасиенергозбут» Моцайко В.С. надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій зазначено, що ТОВ «Черкасиенергозбут» вважає подану заяву про забезпечення позову необґрунтованою, такою, що не відповідає встановленим процесуальним вимогам та не містить належних і достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову, з огляду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та провадить підприємницьку діяльність з 02.04.2007 та згідно інформації з відкритих джерел мережі Інтернет встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено оголошення про надання послуг тимчасового розміщення в готелі «Golden Park Apartments». Вищевказані обставини підтверджують факт використання об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою для здійснення підприємницької діяльності, зокрема для розміщення готелю «Golden Park Apartments» та надання послуг тимчасового розміщення. Як наслідок, 30.03.2026 оператором системи розподілу за адресою об`єкта побутового споживача: АДРЕСА_1 , було встановлено факт облаштування готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а відтак, електрична енергія на зазначеному об`єкті, який обліковувався як об`єкт індивідуального побутового споживача, фактично споживалася для непобутових потреб, що стало підставою для складення акта про порушення № 000694 від 30.03.2026. На період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електроживлення. Відповідно до абзацу 5 пункту 7.11 Правил встановлено, що положення абзацу четвертого цього пункту не поширюються на непобутового споживача, якщо припинення електроживлення його об`єкта пов`язане з фактом заборгованості непобутового споживача перед електропостачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та/або за договором про реструктуризацію заборгованості. Враховуючи, що оператором системи розподілу встановлено факт непобутового споживання електричної енергії на об`єкті індивідуального побутового споживача, а також те, що за вказаним об`єктом утворилася заборгованість у розмірі 3 790,54 грн за липень 2026 року саме за електричну енергію, спожиту для непобутових потреб, положення абзацу четвертого пункту 7.11 Правил не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відтак, відсутні правові підстави для застосування передбачених абзацом четвертим пункту 7.11 Правил наслідків, на які посилається заявник. Додані представником позивача до заяви від 11.09.2026 довідки про реєстрацію місця проживання осіб № 197/22-13 від 11.01.2019, № 196/22-13 від 11.01.2019 та витяги з реєстру територіальної громади № 2026/010391274 від 23.06.2026 та № 2026/010407152, не спростовують тієї обставини, що об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 фактично використовувався для надання послуг тимчасового розміщення осіб та розміщення готелю «Golden Park Apartments». Зазначені документи підтверджують лише факт реєстрації відповідних осіб за вказаною адресою та самі по собі не свідчать про те, що зазначений об`єкт нерухомого майна фактично використовувався виключно для побутових потреб. Крім того, ОСОБА_1 не вжила жодних заходів, спрямованих на організацію окремого комерційного обліку електричної енергії, що споживається для побутових та непобутових потреб, у тому числі не зверталася до оператора системи розподілу із відповідною заявою. Натомість обставини справи № 344/13201/23, на правові висновки у якій посилається представник заявника, є відмінними від обставин цієї справи. Так, у зазначеній справі Споживач 17.03.2023 звернувся до оператора системи розподілу із заявою про надання можливості розподілу обліку та оплати спожитої електричної енергії на побутові та непобутові потреби, після чого оператор системи розподілу повідомив його про конкретні заходи, необхідні для організації такого розподілу. Таким чином, на відміну від обставин, установлених у справі № 344/13201/23, ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій для усунення встановленого оператором системи розподілу порушення та організації окремого обліку електричної енергії на побутові і непобутові потреби. Отже, посилання представника заявника на правові висновки у справі № 344/13201/23 є безпідставним, оскільки фактичні обставини цієї справи та справи № 344/13201/23 не є тотожними, а навпаки - відрізняються принципово за поведінкою споживача після встановлення факту непобутового споживання. Більше того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 344/13201/23 звернула увагу на те, що споживач не довів вжиття заходів, необхідних для розподілу обліку електричної енергії, а встановлені судами обставини включали його звернення до оператора системи розподілу з відповідною заявою та подальше невиконання необхідних заходів. Як вже було зазначено, оператором системи розподілу було встановлено факт непобутового споживання електричної енергії на об`єкті індивідуального побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 (фактично об`єкт використовувався для надання послуг тимчасового розміщення осіб та розміщення готелю «Golden Park Apartments»), ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та провадить підприємницьку діяльність з 02.04.2007, підставою для припинення електропостачання, що відбулося 09.09.2026 є заборгованість у розмірі 3 790,54 грн за липень 2026 року саме за електричну енергію, спожиту для непобутових потреб. Надаючи оцінку наданим сторонами доказам можна встановити, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не може розглядатися як побутовий споживач, оскільки електрична енергія за вказаною адресою фактично споживалася для непобутових потреб. Відтак, з урахуванням положень абзацу п`ятого пункту 7.11 Правил, положення абзацу четвертого пункту 7.11 Правил, на які фактично посилається заявник як на підставу для забезпечення позову, не поширюються на спірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд доходить такого висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд вважає за можливе відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення особи, яка подала заяву.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Пунктом 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має, зокрема, оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу, його адекватність та співмірність із заявленими позовними вимогами, а також встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Судом установлено, що предметом заявленого у цій справі позову є вимога про скасування протоколу засідання комісії АТ «Черкасиобленерго» з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії; визнання дій ТОВ «Черкасиенергозбут» зі здійснення перерахунку вартості спожитої електроенергії, формування та виставлення коригуючого рахунку про донарахування до сплати вартості електричної енергії за певний період протиправними та зобов`язання ТОВ «Черкасиенергозбут» вчинити дії з анулювання власних попередніх односторонніх дій з перерахунку вартості спожитої електроенергії.
Водночас заявник просить забезпечити позов шляхом зобов`язання відповідача відновити електропостачання.
При цьому припинення електропостачання, як убачається з доводів заявника та наданих ним матеріалів, пов`язане з виявленням порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, його фіксацією актом про порушення та розглядом зазначеного акта комісією відповідача.
Таким чином, питання правомірності припинення електропостачання є похідним від питання правомірності виявлення та оформлення порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, правомірності розгляду відповідного акта комісією та прийняття нею рішення, які є предметом судового розгляду у цій справі.
Разом із тим на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не здійснює остаточної оцінки правомірності акта про порушення, дій комісії та прийнятого нею рішення, оскільки така оцінка має бути надана за результатами розгляду справи по суті.
Саме по собі припинення електропостачання не свідчить про наявність передбачених статтею 149 ЦПК України підстав для застосування заявленого заходу. Заявник повинен довести, що невжиття такого заходу створює реальну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту його прав саме в межах заявленого предмета спору.
Однак із заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів не вбачається, що невідновлення електропостачання на час розгляду справи може унеможливити чи істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про скасування протоколу комісії.
При цьому можливе задоволення позовних вимог про скасування протоколу комісії саме по собі не передбачає необхідності попереднього відновлення електропостачання як умови виконання такого рішення.
Застосування заявленого заходу на цій стадії фактично призвело б до покладення на відповідача обов`язку вчинити дії, правомірність невчинення яких безпосередньо пов`язана з обставинами, що є предметом спору та підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті.
Отже, задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача відновити електропостачання фактично створило б для позивача правовий результат до вирішення спору по суті, тоді як інститут забезпечення позову не може використовуватися як спосіб попереднього вирішення спору.
Суд також враховує, що відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заявлена позивачем вимога про відновлення електропостачання не є предметом позову у цій справі, а тому її задоволення як заходу забезпечення не спрямоване безпосередньо на забезпечення виконання можливого рішення суду за заявленою позовною вимогою про скасування протоколу комісії.
Крім того необхідно зазначити, що до посилання заявника на позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, у даному випадку суд ставиться критично, оскільки у постанові зазначено можливість захисту прав особи шляхом подання заяви про забезпечення позову щодо зобов`язання відповідача не вчиняти певні дії, а саме не припиняти електропостачання. Вказане відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. У даному випадку заявник просить не заборонити вчинити певні дії, а навпаки зобов`язати оператора системи розподілу відновити електропостачання побутового споживача.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б обумовлювали необхідність застосування саме заявленого заходу забезпечення позову, а також його співмірність із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин заява про забезпечення позову шляхом зобов`язання АТ «Черкасиобленерго» відновити електропостачання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 149-153, 259, 260 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката Давидяк Юлії Олександрівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про захист прав споживачів, визнання протиправним та скасування рішення, припинення дії, яка порушує право, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.І.Єщенко