УХВАЛА
за результатами розгляду заяви про поворот виконання рішення суду
Справа № 495/4417/14-ц
Номер провадження 6/495/318/2026
16 вересня 2026 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,
за участю:
представника стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення у цивільній справі № 495/4417/14-ц,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення у цивільній справі № 495/4417/14-ц, в якій заявник вказує наступне.
08.07.2014 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області (суддя Шевчук Ю.В.) прийнято ухвалу у цивільній справі № 495/4417/14-ц про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вказаною ухвалою задоволено заяву АТ «Ощадбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів про стягнення зі ОСОБА_2 93 209,08 доларів США та поновлено строк на їх звернення до примусового виконання. 02.10.2025 року Постановою Одеського апеляційного суду вищезазначену ухвалу скасовано, в задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» відмовлено. Проте, як зазначає заявник ОСОБА_2 , зазначені виконавчі листи примусово виконувалися протягом 12 років і виконуються зараз. Так, на виконанні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. знаходиться зведене виконавче провадження № 62962382 з виконання зазначених виконавчих листів. Вказане виконавче провадження було відкрито 01.06.2020 року. Це свідчить про те, що раніше виконавчі листі про стягнення боргу перебували в інших виконавчих провадженнях.
Як вказує заявник, на виконання вимог ч. 6 статті 444 ЦПК України, яка вказує про те, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем, він намагався отримати необхідні відомості про стан виконавчого провадження, обсяг грошових коштів та майна на яке було звернено стягнення, обсяг прав і свобод, порушених під час виконання ганебного рішення, проте, листи, які були відправлені на офіційну e-mail адресу виконавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 - поверталися.
Далі, як вказує заявник ОСОБА_3 , до відкриття виконавчого провадження зі стягнення боргу, Заявник не мав арештів, пов`язаних із ним, також не мав додаткових виконавчих документів, створених у виконавчому провадженні, а отже, як вказує заявник, всі арешти, накладені у різних виконавчих провадженнях за 12 років мають бути знайдені та скасовані.
Також, заявник вказує, що у зв`язку із відкриттям неодноразових виконавчих проваджень, різноманітні державні та приватні виконавці, їх помічники, колектив Стягувача та інше необмежене коло отримали неправомірний доступ до персональних даних Заявника, який надавався через АСВП та шляхом ознайомлення й копіювання матеріалів ВП. Персональні дані, що збиралися, зберігалися, оброблялися й розповсюджувалися без згоди власника, окрім іншого включали відомості, що складають банківську таємницю, відомості про майновий стан Заявника, про склад сім`ї, відомості про перетин кордону Залишків України тощо. Заявник вважає, що повернення у попереднє становище також має включати знищення цієї інформації, а також осіб, яким вона стала відома.
На підставі викладеного та з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2011 від 02.11.2011 року, статтю 444 ЦПК України, заявник ОСОБА_3 просить:
1. Відкрити провадження за заявою про поворот виконання у цивільній справі №495/4417/14-ц.
2. Витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича належним чином завірену копію зведеного виконавчого провадження № 62962382 й відомості з АСВП щодо попередніх виконавчих проваджень й застосованих обтяжень.
3. Допустити поворот виконання у цивільній справі № 495/4417/14-ц.
Заявник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання є сповіщений належним чином. 10.09.2026 через систему «Електронний Суд» заявником ОСОБА_3 була подана заява про забезпечення доказів, згідно якої заявник вказує, про те, що приватним виконавцем у ході проведення виконавчих дій були вилучені 5 одиниць вогнепальної зброї та передані на зберігання до Одеського обласного управління поліції, у зв`язку з чим заявник ОСОБА_3 вважає за необхідне стягнути з позивача у справі вартість сейфів, де зберігалась вказана зброя та витрати на доставку їх до житла заявника, а також витрати по їх встановленню та монтажу; а також вилучити в органів поліції зброю і доставити її до сейфів заявника для подальшого зберігання.
Представник Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - Шидерова Н.С. у судовому засіданні повністю підтримала надані заперечення на заяву про поворот виконання рішення суду та вказала, що вважає, що дана заява має бути повернута заявнику ОСОБА_3 як така, що по-перше не містить обов`язкового підтвердження стягнення з ОСОБА_3 сум за вказаним виконавчим провадженням, а по-друге, через те, що дана заява містить вкрай нецензурні та неетичні вислови та призиви.
Так, згідно наданих заперечень, представник «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» вказує наступне.
02.10.2007 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про іпотечний кредит №1618 на суму 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США, що складало 404 000 грн. (чотириста чотири тисячі гривень) по курсу НБУ на 02.10.2007 року, 12 % річних строком на 360 місяців з терміном остаточного погашення кредиту 02 жовтня 2037 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, 02 жовтня 2007 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 кв. м., в тому числі житловою 39,6 кв. м.
Також, 02.10.2007 був укладений Договір поруки, згідно якого ОСОБА_4 виступив як поручитель за виконання кредитних зобов`язань позичальника ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що відповідач належним чином свої обов`язки не виконував, Банк звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою про стягнення у солідарному порядку суми боргу за вказаним Кредитним договором.
01.02.2011 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у справі № 2-508/2011 було ухвалено рішення про задоволення позовної заяви АТ "Ощадбанк". Вказаним рішенням стягнено солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ "Ощадбанк" суму боргу за договором про іпотечний кредит № 1618 від 02 жовтня 2007 року у розмірі 93 209,08 доларів США, що по курсу НБУ, станом на 20.11.2009 рік, складало 744 740 грн., в тому числі: залишок заборгованості за кредитом 79327,85 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом 422,57 доларів США; заборгованість за відсотками 12 336,39 доларів США; заборгованість за пенею по відсоткам 1082,38 доларів США; заборгованість за пенею по кредиту 39,89 доларів США; стягнено солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.; у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ "Ощадбанк", третя особа ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. На виконання вищевказаного судового рішення від 01.02.2011 у справі № 2-508/2011 були видані (дата видачі 09.03.2011) виконавчі листи на обох відповідачів.
13.03.2012 ухвалою апеляційного суду Одеської області судове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2011 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 залишено без змін.
12.06.2012 ухвалою апеляційного суду Одеської області судове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2011 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 залишено без змін.
Касаційні скарги не подавались.
На підставі заяв АТ "Ощадбанк" від 11.04.2011 про прийняття виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, Відділом державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції 15.04.2011 були відкриті:
- виконавче провадження № 25926205 (ідентифікатор доступу 579294020Д94) у відношенні боржника ОСОБА_2 щодо стягнення 93 209,08 дол. США;
- виконавче провадження № 25928949 (ідентифікатор доступу 1ДА49ДД89Д79) у відношенні боржника ОСОБА_2 щодо стягнення 1820,00 грн.
У червні 2014 року Банк звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.
08.07.2014 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заява Банку була задоволена.
Вищевказаною ухвалою суду від 08.07.2014 поновлено АТ «Ощадбанк» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-508/11 від 09.03.2011 про стягнення заборгованості із ОСОБА_4 , що виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у справі № 2-508/11 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 1618 у розмірі 93 206,08 дол. США, постановлено видати АТ «Ощадбанк» дублікат виконавчого листа № 2-508/11 відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2011 про стягнення солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» суму боргу за договором про іпотечний кредит №1618 від 02 жовтня 2007 року у розмірі 93209,08 доларів США, що по курсу НБУ,станом на 20.11.2009,складала 74 4740,55 гривень, та постановлено видати АТ «Ощадбанк» дублікат виконавчого листа № 2-508/11 відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2011 про стягнення солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» державного мита у розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (сто двадцять); у задоволенні вимог заяви в частині стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» судового збору у сумі 3,00 грн - було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено: ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2014 року скасовано, та у задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2011 року відмовлено.
Окремо представник банку наголошує на тому, що 06 жовтня 2014 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було також ухвалено рішення у справі № 495/6360/14-ц яким солідарно стягнуто зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1618 від 02 жовтня 2007 року у загальному розмірі 48713,26 дол. США (прострочені проценти за користування кредитом та нарахована пеня) а також стягнено судовий збір у розмірі 3654,00 грн.
Рішення по вказаній справі набрало законної сили.
Як вказує представник банку, заява ОСОБА_2 є такою що не відповідає умовам застосування повороту виконання судового рішення. Так, ч. 1-3 ст. 444 ЦПК України передбачає обставини, при настанні яких судом вирішується питання про поворот виконання, зокрема згідно ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення,вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно ч.3 ст.444 ЦПК України,суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Таким чином, як зазначає представник банку, аналіз ч. 1-3 ст. 444 ЦПК України свідчить, що поворот виконання може бути застосований не у всіх випадках скасування рішення суду, а у чітко визначених наведеною нормою. Наведені у заяві ОСОБА_2 підстави про поворот виконання судового рішення у справі № 495/4417/14-ц не відповідають умовам статті 444 ЦПК України при настанні яких може бути допущено поворот виконання рішення.
Зокрема, ОСОБА_2 просить застосувати поворот виконання рішення після скасування Одеським апеляційним судом ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2014 року у справі 495/4417/14-ц про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Натомість статтею 444 ЦПК України не передбачена можливість застосування повороту виконання рішення при скасуванні ухвали про видачу дублікату та поновлення строку на пред`явлення.
Так, представник банку вказує, що за наслідками перегляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2014 судом не приймалось одне із процесуальних рішень, передбачених ст. 444 ЦПК України (закриття провадження у справі; залишення позову без розгляду; відмови в позові повністю; задоволення позовних вимог в меншому розмірі), при прийнятті яких допускається поворот виконання судового рішення.
Окремо слід наголосити, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2011 у справі № 2-508/2011 про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» суми боргу у загальному розмірі 93 209,08 доларів США, на виконання якого видавались дублікати виконавчих листів у справі № 495/4417/14-ц, на даний час є чинним. Таким чином, на думку представника банку, зазначення ОСОБА_2 у своїй заяві про нібито «неіснуючий борг» не відповідає дійсності та вводить суд та сторони в оману.
Також, представник банку звертає увагу суду на той факт, що заявником ОСОБА_3 не дотримано вимоги ч. 6 ст. 444 ЦПК України, згідно якої до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Заявником ОСОБА_3 до заяви про поворот виконання судового рішення не надано жодного доказу щодо фактичного виконання рішення.
Також, представник банку вказує, що в обґрунтування своєї заяви заявник зазначає, що він намагався отримати необхідні відомості про стан виконавчого провадження, обсяг грошових коштів та майна на яке було звернено стягнення, обсяг прав і свобод, порушених під час виконання ганебного рішення, проте, листи, що відправлялися на офіційну e-mail адресу виконавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 - поверталися. Однак, як вказує представник банку, наведені обставини не можуть свідчити про застосування заявником усіх можливих,належних та доступних способів отримання інформації,з огляду на наступне:
1.Ненадійність та обмеженість одного обраного каналу зв`язку. Направлення запиту виключно електронною поштою не гарантує його технічної доставки адресату. Електронні повідомлення можуть автоматично блокуватися спам-фільтрами, серверами провайдерів або не доходити з інших технічних причин, що перебувають поза межами контролю приватного виконавця.
2. Відсутність ідентифікації автора запиту (недотримання вимог закону). Електронний лист, надісланий без накладення Кваліфікованого електронного підпису (КЕП), не дозволяє приватному виконавцю достеменно ідентифікувати особу відправника, її реальні повноваження та процесуальний статус у виконавчому провадженні. Оскільки приватний виконавець є володільцем конфіденційної інформації (банківської таємниці, персональних даних сторін), надання відповідей на неідентифіковані електронні запити прямо суперечить Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про виконавче провадження».
3. Ігнорування заявником альтернативних, офіційно визнаних способів комунікації. Законодавство України забезпечує широке коло надійних інструментів для реалізації прав сторін провадження. Заявник, діючи добросовісно, мав можливість застосувати інші (або додаткові) способи отримання інформації, які забезпечують фіксацію отримання, зокрема: засоби поштового зв`язку: направлення офіційного листа «Укрпоштою» (рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення), що є класичним і беззаперечним юридичним доказом звернення; особистий прийом: безпосереднє відвідування офісу приватного виконавця у встановлені законом чи графіком години прийому громадян для ознайомлення з матеріалами справи та отримання документів під підпис.
Таким чином, як зазначає представник банку, одноразове звернення заявника виключно на електронну адресу приватного виконавця - без використання пошти, засобів зв`язку,особистого прийому чи належного цифрового підпису не може вважатися належним, достатнім та вичерпним застосуванням усіх можливих способів отримання інформації.
Отже, проаналізувавши вищенаведене, заявником ОСОБА_3 не дотримані вимоги ч. 6 ст. 444 ЦПК України в частині надання документу, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку.
Стосовно тверджень заявника щодо того, що при повороті виконання рішення повернення сторін у попереднє становище, це стосується не лише майна чи грошових коштів, а також інформації про особу і інших немайнових прав, представник банку зазначає наступне.
Із посиланням на Рішення №13-рп/2011 від 02.11.2011 Конституційного Суду України (ч. 5 п. 3.2.) заявник наголошує, що повернення сторін у попереднє становище стосується не лише майна чи грошових коштів, а також інформації про особу і інших немайнових прав.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз`яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення,та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 року у справі №569/15646/16-ц). Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти (при наявності відповідних доказів); б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. Отже, за змістом наведених норм закону та практики Верховного Суду поворот виконання скасованого рішення суду це гарантія захисту саме майнових прав особи (а не немайнових,як проце стверджує заявник)та допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Також, представник банку звернула увагу суду на порушення заявником основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема поваги до честі і гідності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Відповідно до п. 2, 11, ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 6 ЦПК України, суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Так, представник банку звертає увагу, що заява ОСОБА_2 має недопустимі та образливі вислови щодо інших учасників справи; містить в собі призиви до насильства; неповагу до територіальної цілісності України.
Зокрема,заявником у поданій заяві до суду про поворот виконання зазначено:
1) у відношенні до учасників судового та виконавчого провадження застосовано висловлювання «нащадки кріпаків», що в контексті його застосування має явне зневажливе забарвлення, принижує честь і гідність людини та є порушенням вимог ч. 3 ст. 2 ЦПК України;
2) у відношенні до території України застосовано висловлювання «Залишків України», що є зневажливим ставленням до Суверенітету України та територіальної цілісності.
Окремо наголошує на тому, що у заяві ОСОБА_2 зазначені призиви до насильства, зокрема у реченні: «Заявник вважає, що повернення у попереднє становище має включати знищення цієї інформації, а також осіб, яким вона стала відома (все одно їх ніхто не перераховує).»
Відповідно до ст. 2 Конституції України, Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Окремо слід наголосити на тому, що у заяві ОСОБА_2 зазначені призиви до насильства, зокрема у реченні: «Заявник вважає, що повернення у попереднє становище має включати знищення цієї інформації, а також осіб, яким вона стала відома (все одно їх ніхто не перераховує).»
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Отже,вживання ОСОБА_2 в заяві про поворот виконання рішення зневажливих висловлювань, призивів до насильства є порушенням основних засад цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах
Використання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями) та з іншими учасниками процесу є одним із видів зловживання процесуальними правами (Постанова ВП ВС від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19), від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19), від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-61заі21), від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (провадження № 11-48заі21). З огляду на викладене, а саме на те, що заявник порушив обов`язки щодо етичної поведінки у відносинах із іншими учасниками справи, виявив неповагу до учасників справи та суду, представник банку вказує, що поданий заявником процесуальний документ (заява про поворот виконання) є документом поданим із зловживанням процесуальними правами, відтак повинен бути залишений судом без розгляду.
На підставі викладеного, представник банку просить суд заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення у справі № 495/4417/14-ц визнати такою, що подана із зловживанням процесуальними правами; та заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення у справі № 495/4417/14-ц повернути заявнику без розгляду.
Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Притуляк В.М. у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання є сповіщений належним чином, надав на адресу суду витребувані матеріали виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 11.09.2026, суд повідомив учасників провадження, що переходить на стадію ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 16.09.2026.
Дослідивши матеріали заяви про поворот виконання рішення суду, матеріали цивільної справи, вислухавши представника банку, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до ч. 1-3 ст. 444 ЦПК України, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із ч. 5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Статтею 446 ЦПК України визначено, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
Відтак, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили.
За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду 04 вересня 2019 року у справі №569/15646/16-ц).
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
За змістом наведених норм закону, поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14, оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених ст. 382 ЦПК України 2004 року (ст. 445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року), яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
Суд звертає увагу на те, що поворот виконання рішення спрямований на повернення боржнику саме того майна або грошових коштів, які були фактично отримані стягувачем унаслідок виконання судового рішення, правова підстава для якого у подальшому відпала або була змінена. При цьому, суд, вирішуючи питання про поворот виконання, має виходити не з абстрактного розподілу відповідальності між солідарними боржниками, а з реального обсягу виконання судового рішення та встановлення того, від кого саме було здійснено відповідне стягнення.
Згідно ч. 1 статті 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Тобто, вимоги статі 444 ЦПК України стосуються застосування повороту виконання рішення суду як кінцевого рішення, яким закінчено розряд справи у разі, якщо правова підстава для такого рішення у подальшому відпала або була змінена.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 2-508/2011 від 01.02.2011, на виконання якого була постановлена ухвала про видачу дубліката та поновлення строку на його пред`явлення, на момент розгляду даної заяви, є чинним, не зміненим та не скасованим, тобто правова підстава вказаного рішення не відпала та не є зміненою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що можливість здійснення повороту виконання рішення стосується виключно рішення, яким завершено розгляд справи, та при скасуванні ухвали про видачу дубліката та поновлення строку на його пред`явлення нормами статті 444 ЦПК України не передбачена.
Окрім того, суд зазначає, що заявником, у порушення вимог ч. 6 ст. 444 ЦПК України, згідно якої до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем, не додано доказів щодо фактичного виконання рішення, тобто підтвердження списання сум у порядку виконання рішення. Клопотань щодо витребування таких доказів заявником також не заявлялось.
Щодо твердження представника банку щодо допущення заявником ОСОБА_2 недопустимих та образливих висловів щодо інших учасників справи, призивів до насильства; неповаги до територіальної цілісності України, суд зазначає наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21) вказано, що: «у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19). Їхня наявність є достатньою для того, щоб суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною 3,4 статті 44 ЦПК України - повернення, залишення без розгляду скарг, заяв та клопотань.
Аналогічно ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 та № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Дослідивши матеріали заяви про поворот виконання рішення, суд зазначає наступне.
Так, у заяві про поворот виконання рішення від 16.04.2026, заявником використані наступні вислови :
«… Враховуючи, що виконавець, у такий спосіб ухиляється від надання інформації, необхідної для вирішення питання про поворот виконання, вважаю, що витребування цієї інформації можна делегувати суду, який продав державній шаражці незаконну ухвалу…»; «…Окрім того, у зв`язку із відкриттям неодноразових виконавчих проваджень, різноманітні державні та приватні виконавці, їх помічники, колектив Стягувача та інше необмежене коло нащадків кріпаків отримали неправомірний доступ до персональних даних заявника….», «…. Персональні дані, що збиралися, зберігалися, оброблялися й розповсюджувалися без згоди власника, окрім іншого включали відомості, що складають банківську таємницю, відомості про майновий стан Заявника, про склад сім`ї, відомості про перетин кордону Залишків України тощо. Заявник вважає, що повернення у попереднє становище має включати знищення цієї інформації, а також осіб, яким вона стала відома (все одно їх ніхто не перераховує)...», «…Що стосується майна, грошових коштів та інших цінностей, відповідні вимоги щодо їх повернення можна буде сформулювати лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та іншою макулатурою, яку встиг назбирати виконавець..».
У заяві ОСОБА_3 від 15.07.2026 заявником використані наступні вислови: «…. Виконавче провадження містить понад 400 аркушів. Таким чином, приватним виконавцем надано суду лише чверть документів, необхідних для вирішення справи і витребуваних судом. При цьому, документи надано не підряд, а вибірково. Тобто, виконавець, використовуючи свій мозок (або інший орган, який його замінює в порядку правонаступництва), розмірковував, які документи можна показати суду, а які варто приховати..», «…Отже склалася наступна ситуація. Заявник бажає якнайшвидше відновити свої порушені майнові і немайнові права. Суд бажає якнайскоріше вирішити і закрити цю неприємну справу. АТ «Ощадбанк» теж прагне якнайшвидшого розгляду, сподіваючись, що з вирішенням справи Заявник втратить процесуальну можливість знущатися з розумових здібностей представників банку. Таким чином, всі значущі учасники судового провадження прагнуть досягненню спільної мети. І перешкоджає цьому лише одна невеличка дрібниця. Цією дрібницею є приватний виконавець і його примітивні ідеї, як перешкоджати поважним сторонам досягнути мети цивільного судочинства….», «…. За таких обставин, є доцільним доручити ДВС перевернути «до гори ногами» всю шаражку приватного виконавця, вилучити оригінал виконавчого провадження і доставити до суду. А щоб приватний виконавець не дуже сумував з цього приводу, стягнути з нього один штраф за порушення строків в 5 раз, другий - за ненадання відомостей про обтяження з АСВП, третій - за спотворення і ненадання витребуваних письмових доказів….».
У заяві про забезпечення доказів від 10.09.2026 заявником використані наступні вислови: «… У зв`язку із наведеним, мушу звернути увагу, що наразі місто Одеса перебуває під щоденними обстрілами з тенденцією до їх збільшення. Таким чином, існує об`єктивний ризик влучання в приватного виконавця якоїсь ракети, дрону чи іншої ворожої піротехніки. І хоча це звісно не має ніякого значення, для забезпечення верховенства права, але може ускладнити суду досягнення мети цивільного судочинства, встановленої статтею 2 ЦПК України. Тому, пропоную якнайскоріше вирішити питання про застосування заходів процесуального примусу та вилучити у приватного виконавця всі необхідні докази, поки він ще живий. Якщо він ще живий….», «…. оскільки виконавцем сейфи Заявника зламані, то треба стягнути з Позивача-невдахи вартість аналогічних сейфів і витрати на доставку їх до житла Заявника, встановлення та монтаж до стін…».
Аналізуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вказані заяви, складені заявником ОСОБА_3 на направлені на адресу суду, містять образливі висловлювання щодо сторін - учасників даного провадження, які не відповідають стилю спілкування, у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо), по своїй суті виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що неприпустимо при оформленні заяв. Такі дії є виявом неповаги до суду, і подання таких заяв є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Таким чином, висловлювання заявника ОСОБА_3 є виявом неповаги до суду та як наслідок - зловживанням процесуальними правами у розумінні статті 44 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне залишити заяву заявника ОСОБА_3 про поворот виконання рішення без розгляду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 44, 444 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення у цивільній справі № 495/4417/14-ц - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст даної ували складено 16.09.2026
Суддя Юлія ШЕВЧУК