Справа № 484/6034/26
Провадження № 2-а/484/101/26
Рішення
іменем України
16.09.2026 року м.Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А.
за участю секретаря Завірюха В.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
встановив
26.08.2026 року представник позивача адвокат Голубенко Р.С. в інтересах позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача , в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову № R580071 від 15.06.2026 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.06.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 винесено постанову № R580071 (далі - Постанова), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Підставою для складення постанови зазначено те, що, за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач не став на військовий облік за новою адресою, чим, на думку відповідача, порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Постанову винесено за відсутності позивача, на підставі поданої ним через застосунок «Резерв+» заяви про не заперечення факту допущеного порушення та згоду на розгляд справи за його відсутності. Копію постанови позивач не отримував - ані особисто, ані поштою, ані через електронні сервіси. Про існування постанови позивачу стало відомо лише 23.08.2026, коли до застосунку «Дія» надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження та арешт рахунків, після чого він самостійно ознайомився з текстом Постанови в АСВП. Діяння, яке відповідач кваліфікував як порушення (не перебування на військовому обліку за новою адресою після зміни місця проживання), за твердженням позивача, мало місце близько 9 років тому, тобто орієнтовно у 2017 році - задовго до запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022) та задовго до внесення відповідних змін до КУпАП у 2024 році.
Вважає, що кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 210 КУпАП є неправомірною, оскільки на момент вчинення діяння такої норми не існувало. До 19.05.2024 стаття 210 КУпАП складалася лише з двох частин. Частина третя цієї статті - щодо вчинення порушення правил військового обліку в особливий період (тобто під час дії воєнного стану) - введена Законом України № 3696-IX від 09.05.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19.05.2024.
Оскільки, за версією відповідача, діяння позивача мало місце приблизно у 2017 році, а частини третьої статті 210 КУпАП на той час не існувало, позивач об`єктивно не міг вчинити правопорушення, передбачене саме цією нормою. Крім того, у 2017 році в Україні не було введено правового режиму воєнного стану (запроваджено лише Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022), а отже й ознака об`єктивної сторони «в особливий період» на момент вчинення діяння була відсутня як юридичний факт.
Вважає, що оскільки відповідна норма на момент вчинення діяння не існувала, то закон, який погіршує становище особи, зворотної дії не має. Кваліфікація діяння позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП є прямим порушенням заборони зворотної дії закону в часі і є самостійною підставою для скасування постанови.
Зазначає, що строки притягнення до адміністративної відповідальності сплинули відповідно до ст. 38 КУпАП.
Постанова не містить жодних відомостей про дату виявлення відповідачем факту відсутності реєстрації позивача на військовому обліку за новою адресою, що не дає змоги перевірити додержання встановлених ст. 38 КУпАП строків і саме по собі свідчить про необґрунтованість постанови.
Посилання відповідача на «виявлення» такого діяння у 2026 році з метою обчислення строків давності саме для кваліфікуючої ознаки «особливого періоду» є неправомірним - ця ознака не могла виникнути ретроспективно щодо діяння, вчиненого за десять років до її законодавчого запровадження. Відповідачем не доведено вини позивача та не надано доказів на підтвердження складу правопорушення.
Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП від 15.06.2026 року, вважає незаконною.
31.08.2026 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
02.09.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов.
Відповідач заперечує проти задоволення позову. Вважає позов безпідставним і необґрунтованим з наступних підстав. Зазначив, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП винесена законно. Згідно інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») місцем реєтрації ОСОБА_3 з 07.12.2016 року є АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 вважається порушником військового обліку з 25.05.2026 року по причині «Змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів (ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з чим до органів Національної поліції 25.05.2026 року було скероване електронне звернення номер НОМЕР_1 . Про перебування у розшуку ОСОБА_3 дізнався у червні (але не пізніше 13.06.2026 року із мобільного застосунку «Резерв+», доступ до якого з мобільного телефону для позивача є вільним та необмеженим в часі цілодобово.
Відповідно до ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») з метою зняття себе з розшуку 13.06.2026 року о 16 год 32 хв ОСОБА_3 згідно з ст.279-9 КУпАП в електронному кабінеті (застосунок «Резерв+»), встановлений на його мобільному телефоні з номером НОМЕР_2 , наклавши власний кваліфікований електронний підпис, сформував та подав на ім1я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
З урахуванням поданої ним зави, 15.06.2026 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 тис грн, яка була йому направлена до особистого електронного кабінету.
11.09.2026 року представник позивача до суду направив відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач заперечуючи проти позову, не спростовує головного: він не встановив і не довів момент вчинення інкримінованого діяння. Саме на цьому позивач наполягає, керуючись ст. 164 КАС України. Власні облікові документи відповідача спростовують факт правопорушення. Відповідач у відзиві стверджує, що позивач «вважається порушником військового обліку з 25.05.2026 року» за фактом непостановки на облік за новою адресою протягом семи днів після зміни місця проживання (ст. 37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу»). Проте до самого відзиву відповідач додав облікову картку позивача, пункт (37) якої - «Відмітки про взяття, зняття або включення з обліку» - містить лише один-єдиний запис: «Взято на військовий облік 07.12.2016 09:30 у ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 37) - які прибули з інших місцевостей... на нове місце проживання. Прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ». Тобто офіційний обліковий документ самого відповідача прямо фіксує: саме 07.12.2016, переїхавши з смт. Вільшанка до с. Добре, позивач у той же день був узятий на військовий облік за новою на той момент адресою - тобто обов`язок, передбачений ст. 37 Закону, виник і був виконаний саме тоді. Жодного наступного запису про зняття з обліку чи повторне взяття на облік за іншою адресою картка не містить - після 07.12.2016 жодної нової зміни місця проживання, зафіксованої відповідачем, не було. За таких обставин твердження відповідача про виникнення обов`язку та порушення «з 25.05.2026 року у зв`язку зі зміною місця проживання» не підтверджується жодним доказом фактичної зміни адреси після 07.12.2016 і прямо суперечить власному обліковому документу відповідача, доданому ним же до відзиву. Дата «25.05.2026» - це лише дата, коли автоматизована система з невідомих причин класифікувала позивача як порушника, а не дата якоїсь дійсної, документально підтвердженої зміни місця проживання. Отже, якщо обов`язок постановки на облік за новою адресою колись і виникав щодо позивача, то востаннє це відбулося 07.12.2016 і було ним виконано в день виникнення - тобто задовго до 24.02.2022 (запровадження воєнного стану) і задовго до 19.05.2024 (дати введення частини третьої статті 210 КУпАП Законом № 3696-IX). Застосування до позивача санкції, запровадженої через багато років після цієї події, суперечить забороні зворотної дії закону, що посилює відповідальність (ст. 58 Конституції України, ст. 8 КУпАП).
Зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Відповідач не довів ні факту належного вручення позивачу оскаржуваної постанови, ні того, що визнання позивачем факту порушення звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність свого рішення. Наведені у відзиві доводи не спростовують позовних вимог. Просив позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі та визнати протиправною та скасувати постанову № R580071 від 15.06.2026.
Про стухання справи сторони повідомленні належним чином.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно з частиною другою статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з постановою від № R580071 від 15.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, т.в.о. начальника Архипова В.В. розглянув матеріали цієї справи щодо ОСОБА_3 та встановив: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_3 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 210 КУпАП постановлено накласти на громадянина ОСОБА_3 штраф у сумі 17000,00 грн».
Постанова від № R580071 від 15.06.2026 винесена за відсутності ОСОБА_3 .
У поданій позовній заяві позивач наголошує на порушенні своїх прав на участь у розгляді справи про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Отже, справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП не розглядається відкрито виключно у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
У постанові від № R580071 від 15.06.2026 міститься запис: «Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 13.06.2026. Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію)».
Таким чином, 13.06.2026 року позивач через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: після зміни місця проживання не став на військовий облік та не повідомив ТЦК та СП про зміну своїх персональних даних, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява містить відмітку про накладення кваліфікованого електронного підпису 13.06.2026 року о 16:32:55.
Подання такої заяви узгоджується з приписами КУпАП, зазначеними, щодо розгляду справ цієї категорії. Крім того, згідно з ч.ч.7, 8 ст.258 КУпАП визначено, що відносно правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, протокол не складається. Крім того, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, у таких випадках розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП, було порушення ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"(далі Закон №2232-XII) (не став на військовий облік за новою адресою).
Згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних з 06.02.1995 року, з зазначенням зареєстрованої адреси проживання з 07.12.2016 року АДРЕСА_1 . На військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває з 07.12.2016 року, прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади Вільшанської територіальної громади ОСОБА_3 з 01.03.2018 року зареєстрований АДРЕСА_1 . Довідка датована станом на 18.04.2024 року.
Суд акцентує увагу, що матеріали справи містять інформації про те, що позивач взятий на військовий облік та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 07.12.2016 року.
Таким чином, ставши на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.12.2016 року позивач не оновив свої дані місця фактичного проживання, однак дана обставина не ставиться йому в провину.
Відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
З огляду на характер правопорушення, дату подання позивачем заяви про його визнання 16.06.2026 року та дату винесення постанови 15.06.2026 року, відповідач діяв у межах строків, встановлених КУпАП.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Суд при оцінці фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність доказів, які свідчать про склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КупАП, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд приходить до висновку про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП . З цих підстав суд вважає за необхідне позовну заяву задовольнити.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № R580071 від 15.06.2026 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Суддя: