Справа № 569/22169/26
УХВАЛА
17 вересня 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про поділ спільного майна
ВСТАНОВИВ:
До Рівненського міського суду надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Одочасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на транспортний засіб KIA NIRO, 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження зазначеного транспортного засобу, зміну його власника, зняття з державної реєстрації (обліку), перереєстрацію, внесення змін до реєстраційних даних щодо власника транспортного засобу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- заборони територіальним сервісним центрам МВС та іншим уповноваженим суб?єктам здійснювати реєстраційні та перереєстраційні дії щодо автомобіля KIA NIRO, 2021 року випуску, VIN НОМЕР_3 , які пов?язані з відчуженням транспортного засобу, зміною його власника або зняттям з державної реєстрації (обліку), до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
В обґрунтування заяви представник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що представник позивача звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить суд:
- визнати автомобіль KIA NIRO, 2021 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати автомобіль RENAULT TRAFIC, 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- у порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль KIA NIRO, 2021 року випуску, припинивши право спільної сумісної власності сторін на цей транспортний засіб;
- у порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль RENAULT TRAFIC, 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , припинивши право спільної сумісної власності сторін на цей транспортний засіб;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн грошової компенсації різниці у вартості майна, переданого кожній зі сторін.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1,2 частини першої статті 150 ЦПК України).
За приписами частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Разом з тим, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Згідно із роз`ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, заявник не зобов`язаний подавати суду докази.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст. 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих передчасних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на об`єкти нерухомого майна та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи те, що предметом спору є поділ спільного майна подружжя (транспортних засобів), а також наявність обставин про можливість відчуження відповідачем спірного транспортного засобу, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб KIA NIRO, 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_1 є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, оскільки існує реальна можливість подальшої реалізації зазначеного рухомого майна, що може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
В силу зазначеного, суд вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді арешту рухомого майна є співмірними завленим вимогам та будуть мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлять фактичного вирішення спору по суті. Разом з тим, зазначені заходи не порушують будь-яких прав третіх осіб, а рівно і відповідача.
За наведеного, заява про забезпечення позову в цій частині є обґрунтованою та підлягає до задоволення. При цьому, вимоги заяви про забезпечення позову в іншій частині, суд відхиляє з огляду на їх безпідставність.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що ефективним заходом забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна є накладення арешту на рухоме майно.
З огляду на викладене вище заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.
Також, зважаючи на характер забезпечення позову, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення позову.
Керуючись ст. 153, 260, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, а саме:
- накласти арешт на транспортний засіб KIA NIRO, 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_1 .
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підписана 17.09.2026.
Суддя О. Левчук